Максим Віхров Головний редактор «Тижня»

Епоха кувалди. Що страта зека-вагнерівця розповідає про найближче майбутнє Росії

Світ
14 Листопада 2022, 17:52

Основну фабулу цієї історії ви, напевно, вже знаєте. Увечері в суботу, 12 листопада, телеграм-канал, пов’язаний з ПВК Вагнера, опублікував шокуюче відео страти «зрадника»: чоловікові розтрощили голову кувалдою. Жертвою виявився Євгєній Нужин, який відбував покарання у колонії суворого режиму у Рязані, завербувався на війну в Україну, у вересні потрапив у полон. У полоні він дав декілька інтерв’ю, критикував Путіна і заявив про бажання воювати на боці України. Далі відбувся малозрозумілий сюжетний твіст. Нужина чи то викрали, як він заявив згодом, чи то обміняли, але в результаті він опинився в руках вагнерівців. Ну а далі була кувалда.

Російські (до речі, насамперед «опозиційні») діячі одразу кинулись звинувачувати у загибелі Нужина Україну, але ці закиди не витримують жодної критики. Що б там не сталося, вбили Нужина росіяни. Причому це заледве можна назвати ексцесом виконавця.

«Что касается окувалдованного, то в данном шоу видно, что он не нашёл счастья в Украине, а встретился с недобрыми, но справедливыми людьми. Мне кажется, этот фильм называется “Собаке – собачья смерть”. Прекрасная режиссёрская работа, смотрится на одном дыхании. Надеюсь, во время съёмок, ни одно животное не пострадало», – прокоментував відео Євгєній Прігожин.

Така відповідь багато говорить про вагнерівців, але ще більше – про те, яке майбутнє чекає на Росію та росіян….а зараз на хвильку перенесемось у Британію XVIII століття. Одним з найбільш прикрих явищ, які заплямували образ імперії, була дискримінація ірландців, котрих буквально вважали людьми другого сорту і сильно обмежували у культурних, політичних та майнових правах. Серед найбільш завзятих борців з дискримінацією ірландців був Едмунд Бьорк (1729-1797). На посаді секретаря лорда-лейтенанта Ірландії, а потім у британському парламенті він робив все, щоб полегшити долю своїх одноплемінників. Але ним рухали не лише сентиментальні та гуманістичні почуття. Будучи філософом, Бьорк чудово розумів, що насильство, яке держава чинить щодо однієї суспільної групи, згодом може бути застосоване й проти решти громадян. Сьогодні такий умовивід не тягне на сенсацію, але в той час твір Бьорка, опублікований анонімно під назвою «Трактат про папські закони», наробив чимало шуму. Минуть цілі епохи і Британська імперія зійде зі згубного шляху, а от Росія, судячи з усього, вкотре – цього разу, у ХХІ столітті – продемонструє правоту Бьорка.

А тепер повернімось до Росії. Любов вагнерівці до кувалди – не новина. Подібним чином вони «розважались» у Сирії ще у 2017 році – відео й досі гуляють по інтернету (шукати і дивитись не раджу). Про це писали і світові, і деякі російські медіа, але громадян РФ це жодним чином не турбувало. То ж якась далека Сирія. Не турбували їх і звірства бойовиків на окупованому Донбасі, де з 2014 року «будівничі народних республік» страчували, катували, викрадали і ув’язнювали місцевих мешканців. Не сколихнула їх і Буча. Допоки машина насильства, створена путінським режимом, проходила обкатку за межами РФ, це все сприймалося, як «ексцеси» або й взагалі «постановка британських спецслужб». Так, насильство застосовувалось і всередині країни, але зазвичай дозовано. Правила гри були зрозумілі: не лізь в політику – не закінчиш, як Нємцов або Навальний; не ходи на несанкціоновані мітинги – не отримаєш по нирках. Не базікай в інтернеті – не нарвешся на штраф або «статтю». Але зараз Росія шаленими темпами наближається до моменту, коли варварство, яке вона практикує ззовні, лине всередину країни.

Страта Нужина – це не просто черговий злочин вагнерівців. Раніше його б засудили за «державну зраду», «тероризм» чи «шпигунство на користь України», після чого він би «помер від докорів сумління» у в’язниці. Його могли вбити, після чого Слідчий комітет РФ оголосив би про відкриття карної справи. Навіть зачистку буйних польових командирів «ДНР» та «ЛНР» у 2014-2015 роках списували на «українські ДРГ», а Стрємоусову організували «ДТП». Але те, що зробили вагнерівці – це явище зовсім іншого порядку. Це публічна страта «по понятіям», виконавці якої обійшлися без імітації юридичних процедур. І те, що страту схвалив сам Прігожин (його роль у теперішній Росії не варто пояснювати), переводить інцидент з розряду кримінальних розборок у статус майже офіційної практики. Чому «майже»? Тому що межа між легальним і нелегальним, між законом (хай у суто формальному сенсі) і «понятіямі» у Росії тепер остаточно зруйнована. Росія повернулася до публічних страт на Лобному місці – тільки тепер роль останнього виконують телеграм-канали.

Вірогідність того, що все обмежиться одним інцидентом або залишиться практикою окремої ПВК, примарна. Достатньо пригадати «могилізацію» у «ЛНР» та «ДНР», коли окупанти кидали на забій тисячі чоловіків, яких виловили на вулицях. Приблизно так само «могилізацію» потім проводили й у самій Росії – з тією лише відмінністю, що у РФ ще достатньо наївних та «ідейних» чоловіків, яких не довелося викурювати зі сховків. Система, котра опанувала варварські методи в одному місці, неодмінно спробує застосувати його і в іншому. Те, що раніше дозволялося Кадирову у його вотчині (а часом і за її межами), у нас на очах стає загальною практикою. Якщо сьогодні режим дозволяє Прігожину впроваджувати «військову дисципліну» кувалдою, то завтра цю практику неодмінно перенесуть і на власне цивільне населення. Почнуть, напевно, з «іноагентів», чиї персональні дані Міністерство юстиції РФ у грудні почне викладати у публічний доступ. Що це, як не провокація розправ, нацьковування «недобрых, но справедливых людей» на «ворогів народу»?

Ну а далі настане черга простих росіян, яких будуть «виховувати» і кувалдою, і держаком від швабри під схвальний ґелґіт «патріотичних» телеграм-каналів. «Вихователів» знайдеться достатньо – особливо, коли додому повернуться рештки російської армії, розбитої в Україні. Свої навички, набуті у Бучі та Ізюмі, вони охоче застосовуватимуть вдома. Причому режим, який і сам остаточно варваризувався, буде дбати лише про те, щоб ця орда ґвалтівників і убивць не забувала про своє місце у ієрархії і виконувала накази опричних ватажків.

Вісім років тому Москва створила на Донбасі два злоякісних квазідержавних утворення. Тепер метастази вразили Кремль і стрімко поширюються по всій Росії, перетворюючи 140-мільйонну країну на одну величезне «ДНР». Навесні 2014 року луганські адепти «русской вєсни» були впевнені, що «на підвал» потрапляють лише «правосєкі». Але дуже скоро вони пересвідчились, що нові господарі життя охоче грабують, ґвалтують і катують усіх, хто їм не до вподоби. І скільки таких лягло у безіменні могили між териконами, тепер вже не знати – скоріш за все, лік йде на тисячі. Тому що джина насильства легко випустити з пляшки, а от контролювати майже нікому і ніколи не вдавалося. Так що для росіян все тільки починається.

«Гойда!»

6