За останні місяці у ЗМІ зросла кількість повідомлень про трощення пам’ятників чи навпаки – спроби їх встановлення з політичних мотивів. Нещодавно на Буковині невідомі пошкодили пам’ятний знак на честь воїнів УПА. А комуністично-заангажовані активісти з Запоріжжя, Дніпропетровська й Одеси мріють про пам’ятник їхньому покійному товаришу Сталіну. Можна собі уявити, що з ним зроблять націоналістично-заангажовані активісти: або відіб’ють голову, або ж взагалі підірвуть включно з охороною.
Я оце подумав, що ці «битви пам’ятників» – це мабуть незворотний етап у нашій історії. Адже внутрішньо всі нації ділилися на «південні» й «північні» чи «західні» й «східні» регіони, що з’ясовували між собою стосунки за свою національну першість.
Американська нація в ХІХ столітті не пройшла етап «битви пам’ятників»,бо мала жорсткіше випробування – громадянську війну. Можливо, битви пам’ятниками – це справа ультра-радикалів із різних сторін барикад, але такий вандалізм і його світогляд не є значним у суспільстві. Принаймні незначні відсотки подібних сил на парламентських виборах – це завжди підтверджують.
Але я раптом подумав, що справа вочевидь в іншому. Українські програмісти не створили їм комп’ютерну гру «Битва пам’ятниками». У мережі в них є значно більше шансів розв’язати свою громадянську війну.