В нинішньому протистоянні між Росією та Заходом Кремль має суттєву перевагу, бо може собі дозволити використовувати методи, на які західні політики ніколи не наважаться. Про це в інтерв’ю польському виданню Kultura Liberalna заявила журналістка та публіцистка, лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбом.
«На міжнародній арені Росія має велику перевагу над нами в аспектах. По-перше, Путін і його оточення мають політичні інструменти, про які Захід не може навіть мріяти. Це як якщо б Барак Обама був президентом Сполучених Штатів, президентом Exxon, власником The New York Times і всіх основних телестанцій», – зазначила Еплбом, підкресливши, що Путін та його оточення фактично є власниками всієї країни.
«По-друге – і цей фактор не можна недооцінювали – у них є ядерна зброя», – додала вона, наголосивши, що саме через неї Захід не зважується на ефективну відповідь на російську агресію.
«Одна з головних причин того, чому ми цього не робимо – це а не слабкість, а страх перед застосуванням ядерної зброї з боку росіян», – зазначила публіцистка.
За її словами, саме через це Захід не втручався в ситуації в Угорщині в1956 році, Чехословаччині в 1968-му і Польщі у 1981-му.
«В інших аспектах «сила» Росії перебуває під питанням. Країна корумпована до такої міри, що це підриває легітимність системи. Основною рушійною силою Путіна в Україні є бажання залишитися при владі. Хоча це звучить дивно, він побоюється соціальних хвилювань… Керує системою, яка не може вижити без продовження насильства. Це ознака слабкості», – стверджує Еплбом.
Разом з тим, відповідаючи на питання про можливу зміну системи в РФ публіцистка зазначила, що зміни, як правило, відбуваються раптово, однак не варто сподіватися, що до цього призведе важка економічна ситуація в РФ.
«Чинна система, хоч і неблагополучна, здатна триматися протягом тривалого часу. Радянський Союз також був бідною країною, де нічого не працювало належним чином, і все ж він існував понад 70 років. Те ж саме може бути і з Росією Путіна», – заявила вона.
Еплбом зазначає, що Кремль намагається контролювати політику деяких країн ЄС через фінансову підтримку, як правило, радикальних партій – «Національного фронту» у Франції, «СИРІЗИ» у Греції та «Йоббік» в Угорщині. Саме через російські інвестиції ці країни демонструють прихильність до РФ. Разом з тим, незважаючи на значну присутність російського капіталу в Лондоні, Британія дотримується більш жорсткої позиції щодо Кремля.
«Росіяни не змогли купити найважливіших британських політиків, як це було в інших європейських країнах, або взяти під контроль якісь великі британські компанії. Крім того, у порівнянні з загальним обсягом активів, які протікають через Лондон, російські гроші, вкладені у Великобританію, є не такими великими. Британська економіка, як і німецька чи американська, просто занадто великі, щоб їх купити. Країни, в яких Росії вдалося досягти успіху, як правило, слабші, менші і мають корумпований політичний клас», – наголосила вона.
Разом з тим Еплбом вважає, що нещодавня заява ЄС про боротьбу з російською пропагандою, яку має провадити зовнішньополітичне відомство та його очільниця Федеріка Могеріні, не може бути ефективною.
«Я не вірю, що це вдасться. Тому що це вимагає такого залучення, яких європейська бюрократія, зокрема зовнішньополітичне відомство, не демонструє. Деякі сподівання пов'язані з невеликими організаціями – такими як Європейський фонд на підтримку демократії. Можуть також допомогти окремі європейські країнами, але від Союзу як такого не варто чекати багато», – зазначила публіцистка, додавши, що насправді ЄС недооцінює власний потенціал.
«Європа відчайдушно потребує спільної зовнішньої та, напевно, оборонної політики, яка доповнюватиме операції НАТО та буде узгодженою з ними. Жодна європейська країна – навіть Німеччина, Франція чи Великобританія – не можуть чинити істотний вплив на ситуацію на Близькому Сході, в Росії, Китаї та Сполучених Штатах. Однак якщо окремо вони нічого не значать, разом вони є найбільшою і найбільш могутньою країною у світі. А чим насправді займається Європа? Витрачає час на запровадження абсурдних дріб’язкових правил і єдиної валюти, до чого половина країн не готові. Радикальна зміна мислення і новий тип лідерства – це те, чого ми зараз потребуємо», – резюмувала Еплбом.