Багато хто не визнає, що ренесанс нафти і газу в Північній Америці, який може потенційно почати живити відновлення американської промисловості за рахунок більш дешевої енергії, – це не щаслива випадковість геології та буріння. Різке зростання видобутку сланцевого газу і сильна нафтова революція (переважно нафта, яка знаходиться в сланцевих родовищах) в Сполучених Штатах і Канаді відбулося завдяки відкритому доступу, здоровій політиці уряду, стабільним правам на власність і стимулам з боку ринкового ціноутворення, що вивільнило здібності хороших інженерів.
Минулого року у своєму «Енергетичному прогнозі до 2030» року BP високо оцінила перспективи північноамериканської енергетичної самодостатності. Враховуючи застосування до нафти технік видобування, які вже опанували для сланцевого газу, тепер ми вважаємо, що нафта, видобута з малопроникних пластів (сланцева нафта – Ред.) складатиме майже половину зростання (на16 млн/день) світового видобутку нафти до 2030 року.
Дві третини нової нафти прийде з Америки – переважно зі сланців США та нафтових пісків Канади. За щоденним видобутком Сполучені Штати, швидше за все, дуже скоро перевершать Саудівську Аравію, а виробництво країн, які не входять в ОПЕК, в найближчі десятиліття домінуватиме у світі.
Політика, а не геологія є рушійною силою надзвичайного зрушення, яке сприяє зростанню американської нафтової промисловості. Східна Азія може похвалитися більшими запасами сланцю і нафти, ніж Сполучені Штати. Латинська Америка та Африка теж мають досить істотні резерви. Тим не менш, конкурентна середовище, урядова політика та доступна інфраструктура сприятимуть тому, що Північна Америка домінуватиме у виробництві сланцевого газу та нафти в найближчому майбутньому.
Ринки відіграють подвійну роль у зміні ландшафту. Десяток років високих цін вплинули на технологічні зміни, які зараз відновлюють енергетичну корону Північної Америки. І ті ж ринкові сили підвищують ефективність і скорочують попит на енергію в країнах, де свою справу роблять цінові механізми. Споживання рідкого палива серед країн-членів Організації з економічного співробітництва та розвитку і далі падатиме, а в 2014 році його перевершить попит з країн, що розвиваються, де ціни на паливо досі часто субсидуються.
Одним із наслідків, який не часто обговорюють, є вплив цих змін на нафтовий ринок сьогодні. Революція сланцевої нафти кидає виклик країнам ОПЕК і їх національним нафтовим компаніям. Ми прогнозуємо, що всі додаткові поставки нафти на ринок протягом наступного десятиліття надходитимуть з нетрадиційних джерел країн за межами ОПЕК.
Очікуване зростання кількості нових родовищ нафти приведе до зростання пропозиції і подальшої нестабільності ринку. Якщо історія чогось вчить, заради стабільності цін ОПЕК скоротить виробництво і відмовиться від частки ринку. Але як це часто бувало і раніше,
його політична воля і здатність та бажання управляти резервними потужностями матиме вирішальне значення для визначення ринкових умов у середньостроковій і довгостроковій перспективі.
У 1980-х ринок змінила нафта з Північного моря і Аляски. Сьогодні на нове перехрестя нас привели інновації. Прийшов час прийняти критичні рішення, які стосуються енергії.
Нації з багатими ресурсами повинні вирішити, чи слід йти шляхом відкритості ринків та дозволити доступ іноземцям та конкурентні ціни. Разом з тим, вони можуть обрати обмежувальні інвестиційні режими, які втім стануть менш плідними.
Громади мають вирішити чи переважує перспектива зменшення викидів вуглецю від використання природного газу у виробництві страх перед новими технологіями буріння. Небезпеки ринку повинна зрозуміти і Європа. Без ясного сигналу, що вуглець має свою ціну, європейські енергетичні потужності будуть зачаровані дешевизною вугілля, яке стало більш доступним завдяки переходу Америки на сланцевий газ.
Зростання видобутку сланцевого газу і нафти змінює наш енергетичний ландшафт. Прогнози щодо його потенціалу дуже відрізняються. Втім однозначним є те, що наше енергетичне майбутнє не лежить повністю у владі геології. Швидкість, з якою ми можемо довести цей корисний ресурс до ринку, значною мірою залежатиме від питань, які будуть вирішуватися нашими урядами, в наших парламентах і меріях.
© The New York Times