Емісія нездійсненна

Уряд заборонив Держкомстату оприлюднювати оперативні макроекономічні показники, обмеживши можливість аналізувати поточну економічну ситуацію в країні незалежним експертам. Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник – людина, яка не лише добре знає кухню Мінфіну, а й досі має доступ до закритих даних. За його оцінками, в травні загальний фонд держбюджету вдалося виконати на 77%, а переможні реляції уряду про перевиконання плану пов’язані зі зміною бюджетного розпису.

 

 

– Квартальне оприлюднення показників ВВП – нормальна річ для стабільної ситуації. Але в нинішніх умовах потрібна оперативна інформація. Уряд прийняв рішення обмежити доступ до статистичної звітності, і з цього приводу вже б’ють тривогу міжнародні фінансові організації. Є квартальний звіт з ВВП, але його публікацію відтермінували до червня. Та навіть попри відсутність зведеної статистики, можна оцінити економічний стан за секторальними показниками – ці дані є в щомісячному звіті.

 

– Відразу зазначу, що некорект­­но порівнювати показники поточно­го місяця до попереднього, бо місяці мають різну кількість днів, а деякі виробництва мають сезонний характер. Протягом минулих років були періоди, коли фіксували від’ємні показники місяць до попереднього місяця, але ж ніхто не говорив про падіння економіки. Так само й зараз – не варто тішитися з того, що в поточному місяці виробили більше продукції, ніж у попередньому… Коректно порівнювати актуальні дані з показниками відповідного періоду минулого року.

 

У мене немає підстав твердити, що оприлюднені дані свідчать про зменшення темпів спаду в економіці (про зростання взагалі не йдеться). Є деякі коливання в межах відсотка у промисловості та будівництві, але цього замало, щоб говорити про сталу позитивну тенденцію. Зафіксовано невелике зростання в аграрному секторі, але ж частка АПК у ВВП України – менше 6%, за рахунок лише аграріїв ситуацію не врятувати. Натомість є ключові сектори, в яких спад посилюється, а саме: транспорт (10% ВВП) і торгівля (14% відповідно).

 

 

– Дефіцит бюджету великий, він затверджувався у розмірі майже 8% ВВП – 31 млрд грн, а ще 44 млрд грн передбачено на рекапіталізацію комерційних банків. Дефіцит – це різниця між видатками й доходами. Якщо витрати легалізовані, а надходжень немає, то це означає збільшення дефіциту. З огляду на це реальний бюджетний дефіцит значно більший за декларований і перевищує 10% ВВП. Зверніть увагу, що в травні вдалося зібрати податків і зборів набагато менше, ніж у попередні місяці. Реальні доходи бюджету акумулюються в загальному фонді. За даними розпису, який затверджувався ще при мені, у травні бюджет виконано на 77%. Ця цифра суттєво відрізняється від офіційної. З січня план змінювали щонайменше двічі. Звісно, під виконання бюджету. Однак у травні доходів було на 4 млрд грн менше, ніж очікували.

 

Є проблеми з надходженнями за податком на прибуток, з виконанням бюджету Пенсійного фонду, у НАК «Нафтогаз України» виникають труднощі при розрахунках за російський газ. Але річ не так в розмірі дефіциту, як у джерелах його покриття. Зазвичай перевищення видатків над доходами фінансують за рахунок залишків коштів на казначейському рахунку (якщо вони є), надходжень від приватизації та позик. На продаж держмайна уряду не варто сподіватися. Чи не єдиний об’єкт, який вдалося ре­алізувати цього року, – Полтаваобленерго. На початку року на казначейському рахунку було 14 млрд грн залишків, але їх уже «проїли». Єдиний вихід – позики.

 

 

– Позики сьогодні – це борги, які доведеться гасити завтра. Також залишається великий ризик монетарного фінансування дефіциту держбюджету. Кілька років у графі «Звітність заборгованості з ОВДП перед Нацбанком» стояв «0», уряд не мав боргів перед НБУ, а зараз вони перевищують ­­24 млрд грн. Поки що ми не відчули інфляційних проблем унаслідок монетарного фінансування бюджетного дефіциту, тому що протягом останніх місяців відбувалося зменшення грошей в обігу за рахунок відтоку депозитів. Емісія не збільшила приросту грошей, вона відновлювала кошти, вилучені з обігу, але ж така політика має свої межі, й уже в квітні почалося стрімке зростання грошової бази.

 

 

– До останнього часу відбувалося «спазмування» грошової бази, й річна плинна інфляція скорочувалася порівняно з минулорічними показниками. В І кварталі промислові ціни зросли лише на 6,3% рік до року. Що буде далі? Відбувається накачування економіки грошима, але ж невідомо, чи зупинить уряд друкарський верстат, фінансуючи бюджетний дефіцит. Якщо ні – можуть бути інфляційні проблеми.

 

 

 

– Перш ніж вести мову про вихід із кризи, слід зрозуміти її причини. Нинішні негаразди почалися у фінансовому секторі, а згодом охопили більшість галузей економіки. Ключова причина падіння – зменшення споживання. За підсумками І кварталу, найбільші показники спаду в металургії – -43,8% рік до року та в будівництві -55,6% відповідно. Аби відродити економіку, потрібно насамперед відновити споживання.

 

 

– Якщо завод стоїть, то він не запрацює, які б ви йому податки не встановили, бо в нього немає покупця. Водночас, той же ЗАЗ, наприклад, може будь-коли збільшити обсяги виробництва, якщо його машини купуватимуть. А хто в останні роки формував платоспроможний попит? Здебіль­­шо­­го – банки, надаючи кредити. Тому я завжди наголошував, що влада має зосередитися на відновленні банківсько­го сектору. Реалізація інфраструктурних проектів – теж ефективний метод, але важливо чітко обрати ті програми, які зачіпають найбільш уражені сектори економіки. Але є невеличка пробле-­­
ма – відсутність бюджетних коштів.

 

– Звісно, в нинішній ситуації кредити потрібні, але вони не вирішують проблеми. Інфраструктурні проекти мають бути реалізовані на комерційних засадах, а не за рахунок кредиту МВФ.

 

 

– Цього, звісно, замало. Деякі банки, зокрема іноземні, рекапіталізуватимуться за рахунок материнських компаній. А що стосується інших – не всіх слід рятувати державним коштом. Допомагати потрібно системним банкам, а інші мають бути якнайшвидше ліквідовані. А ось рекапіталізацію системних фінустанов варто було проводити набагато раніше, аби вони відновили сектор споживання. Якби це зробили відразу (з виникненням у них проблем), як у всьому світі, то вкладники не відчули б жодних проблем. За нинішніх же підходів, коли рекапіталізація затягується, відновлення довіри до банківської системи буде тривалим і болісним.

 

 

– Не впевнений, що ситуація останніх місяців дає підстави говорити про можливість зміцнення гривні. Таке зміцнення зменшує конкурентоспроможність вітчизняної економіки й погіршує можливість виправити ситуацію з платіжним балансом.

 

 

 

– До кінця року динаміка ВВП поліпшиться. Але, на жаль, не завдяки змінам в економіці, а з погляду статистики. Поясню: в листопаді 2008-го відбулося падіння ВВП на 15% рік до року, в грудні – приблизно на 16–17%. Тобто цьогорічна статистика за листопад–грудень рахуватиметься вже до мінусової бази. Відповідно показники падіння ВВП наприкінці року будуть значно меншими, проте це не означає, що економічна ситуація поліпшиться. Не очікую позитивної динаміки і на початку 2010-го. Адже погіршуються експортні можливості держави в умовах падіння світової економіки, зменшуються реальні доходи населення, банківський сектор переживає дефіцит ліквідності, інвестиційна активність падає тощо. Підстав для поліпшення економічної ситуації просто немає. Допускаю ще одну хвилю кризи, адже банківський сектор хибно реагує на проблеми реальної економіки.

 

 

– Банки живуть старим стереотипом: «Є проблема – значить здерти». Якби банк мав проблеми лише у відносинах із позичальником-Пинзеником… Але ж поруч із Пинзеником ще 46 млн фізосіб, значна частина яких потрапила в скрутну ситуацію і не може повертати кредит. Банки відкладають цю проблему. Так звана реструктуризація кредитних зобов’язань, яку практикують і в нас, і на Заході, нічого не дає. Що зміниться, якщо валютний кредит розтягнули з 5 до 10 років? Його все одно неможливо обслуговувати, бо він значно подорожчав – курс виріс. І не варто очікувати, що за 5 років курс повернеться до 5 гривень за долар США… Такого вже не буде. Банк, пролонгуючи кредит або ж пропонуючи позикові канікули, нічого не вирішує. Борги фізичних та юридичних осіб рано чи пізно стануть проблемними. Візьмімо ситуацію: ви взяли мільйон гривень в іпотечний кредит і не повертаєте. Якщо банк забере у вас квартиру, за скільки він її зможе продати? Нехай за 500 тис грн. Що це означає для банку? Збитки. І значно більші збитки, ніж за умови правильної реструктуризації кредитів.

 

 

– Я пропоную банкам піти на компроміс із позичальниками, зменшивши тіло кредиту, умовно кажучи, до 600 тис грн. Банк втрачає? Звичайно, але менше, ніж якщо піде традиційним способом. Питання в тому, аби мінімізувати збитки, які сьогодні можуть бути непомітні в обліку, але проявляться за рік-два. Наївно розраховувати, що той, хто сьогод­­­­ні бере кредитні канікули, завтра повертатиме гроші. Радше, навпаки, кількість проблемних позичальників зростатиме, а це спровокує подальше погіршення економічної ситуації… Нинішня криза безпрецедентна у світовій історії. Світ, без сумніву, вирулює з неї. І вирулює економічно здоровішим. Важливо – якою ціною.