Штаб Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі. Перед ворітьми стоять броньовані вантажівки, й вишикувалися морські піхотинці в бронежилетах, з шоломами і гумовими кийками. Позаду них – офіцери, озброєні пістолетами. Додаткові заходи безпеки вжиті не з причини воєнного стану чи підступів «бандерівців». Це інвестори будівництва, що велося силами моряків, вкотре прийшли з’ясувати, коли отримають свої квартири.
Такі пікети під транспарантами «Москва кинула севастопольців» і «Росіє, віддай наші гроші!» відбуваються щочетверга ось уже третій місяць.
Москва сльозам не вірить
Ця історія розпочалася у 2004 році. Керівництво флоту тоді вирішило, що на своєму будівельному підрозділі можна добре підзаробити. Російські військові зодчі заходилися будувати готелі, санаторії та житло на Південному узбережжі Криму. Тоді ж узялися й за спорудження «об’єкта 53/40» – чотирьох багатоповерхових корпусів у Севастополі за адресою Астана Кесаєва, 10.
При Будівельному управлінні ЧФ РФ оперативно створили відділ інвестування, до якого потягнувся потічок потенційних новоселів. Район, де мали з’явитися новобудови, не елітний, проте пропозиція підкуповувала доволі демократичною ціною (від $600 за м2), можливістю за окрему плату в процесі будівництва переплановувати помешкання на свій смак та обіцянкою виконати роботи оперативно. Окрім того, гроші можна було вносити поетапно, причому кінцеву суму – після отримання ордера. На щедру пропозицію ЧФ спокусилися близько 200 родин. І не лише севастопольців, а й мешканців інших кримських міст, Києва, Запоріжжя, Москви, Петербурга. Був поміж інвесторів навіть матрос із Малайзії, який працював на торговому судні.
Цікаво, що в договорах (їх підписання ініціювали самі пайовики, спочатку їм пропонували покластися на «чесне слово моряка») залежно від того, коли було зроблено внесок, вказувалася різні дати кінцевої здачі. Згодом працівники Будівельного управління ЧФ почали зв’язуватися з інвесторами і просити переукласти договори – з іншими датами та за умови повної передоплати. Мовляв, інфляція з’їла частину коштів, а доробити залишилося якийсь дріб’язок. Люди повірили, і ще два роки тому більшість із них стовідсотково усе проплатили. А це від $30 тис. до $100 тис. за квартиру.
Нині корпуси №№ 4 і 5 будинку вже рік як застигли на 90% готовності, №№ 6 і 7 готові наполовину. При цьому за час, доки роботи не велися, почало руйнуватися те, що вже було збудовано. Нині у штабі ЧФ говорять: щоб завершити будівництво, потрібно ще 9,5 млн грн – на вулиці ж бо криза.
Непевна ситуація змусила інвесторів звернутися до президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва, прем’єр-міністра Владіміра Путіна та міністра оборони РФ Анатолія Сєрдюкова по допомогу. У листі, зокрема, вони пишуть: «Ми орендували до планованої здачі будинків тимчасове житло без будь-яких людських умов для проживання. Іногородні селилися на якийсь час у родичів і знайомих. Багато сімей із маленькими дітьми і старими батьками. Деякі змушені були купувати альтернативне житло, брати кредити в банках, погоджуючись від безвиході на величезні відсотки, оскільки паї не могли виступати заставним майном». Проте Москва досі мовчить.
Мовчання адміралів
«Таке ставлення до нас змусило створити Товариство обманутих пайовиків і вийти під стіни штабу», – каже Олександр Добровольський, який сподівався отримати однокімнатну квартиру. За його словами, вдатися до радикальних дій змусили побоювання, що навіть у випадку, коли об’єкти добудують, квартир вони так і не отримають.
Інвестори підозрюють, що від самого початку стали заручниками багатоходової афери. Оскільки, по-перше, у Будівельному управлінні ЧФ їм відмовили надати повний список інвесторів та інформацію про внесені ними суми. Це викликає підозри, що ті самі квартири могли бути продані різним людям. По-друге, Будуправління може перепродати об’єкти іншим компаніям. Ті ж не нестимуть жодної відповідальності за зобов’язання свого попередника. До того ж саме Будуправління нині фактично ліквідоване. За інформацією Севастопольського центру зайнятості, з початку року Чорноморський флот звільнив майже 2 тис. службовців, передусім вільнонайманих громадян України. Поміж них 732 працівники Будуправління ЧФ РФ. Розформовано і військову частину, що була підрядчиком будівництва. Будуправління з листопада заборгувало севастопольцям близько 1,5 млн грн заробітної плати. Ще 4,23 млн грн становить борг Пенсійному фонду.
Джерела у штабі Чорноморського флоту РФ повідомили, що нині активно розпродуються майно і техніка, що належать Будуправлінню. Тому, коли пайовики врешті відважаться довести справу до суду, може з’ясуватися, що й повернути гроші вони не зможуть, оскільки відповідач – банкрут без майна й активів.
«Командування ЧФ РФ за це відповідальності не несе. Ми не знаємо, де ваші гроші. І взагалі, яка різниця, коли будуть добудовані об’єкти: у 2009 році чи пізніше?» – заявив потерпілим під час одного з пікетувань заступник командувача ЧФ з будівництва, інженерного забезпечення та розквартирування генерал-майор В’ячеслав Кім. Без відома цієї людини жоден камінь не може бути закладений у фундамент об’єкта, який зводить Будуправління. Під час чергового пікету штабу протестувальникам повідомили, що Кім саме вирішує їхню проблему в Москві (хоча вони помітили, як той визирав у вікно). А ще за кілька днів з’явилася інформація, що заступник командувача готує документи для виходу на пенсію.
Зустрітися з командувачем Чорноморського флоту віце-адміралом Алєксандром Клєцковим з приводу незавершеного будівництва ані обманутим пайовикам, ані журналістам Тижня досі не вдається.
Звичайне мародерство
«У нас намагаються відібрати останнє, не даючи жодних гарантій, – нарікає Добровольський. – У мене є лист, датований серпнем минулого року, в якому Будівельне управління вимагало сплатити решту суми за квартиру, а інакше погрожувало розірвати договір. Я сплатив. А тепер мені кажуть: плати ще. І доки це триватиме?!»
Тетяна та Володимир Серьогіни три роки з 12-річним сином мандрують орендованими квартирами. «Ви знаєте, як це важко з дитиною, особливо коли у будь-який момент може прийти господар і вигнати тебе на вулицю, – бідкається Тетяна. – Але це ще нічого, ось одна наша сусідка взагалі вагітною вкладала гроші, сподіваючись привезти дитину в нове помешкання. Інша, 82-річна жіночка, весь цей час живе у напіврозваленому дачному будиночку».
«Торік я приїжджала сюди зустрічати крейсери, що поверталися з берегів Грузії. Раділа за наших моряків і пишалася флотом. Чи не марно? Ми тут кричимо «НАТО – геть!», а можливо, якби тут були війська НАТО, такого беззаконня не було б. У мене родичі в Естонії живуть, так вони навіть не уявляють, що може трапитися щось подібне», – розмірковує Валентіна Косіцкая із Санкт-Петербурга. Її син за станом здоров’я не міг жити у Пітері, тому задля зміни клімату продав квартиру там і переїхав до Севастополя. Гроші вклав у новобудову, тепер змушений тинятися чужими квартирами. Навіть не може отримати реєстрацію – житла ж не має. А так він уже й українське громадянство готовий прийняти, стверджує мати.