Екстрим літньої ночі

Коли літо між розпалом і розпачем, а життя поступово перетворюється на автомат, коли назавжди йдеш від коханого/ коханої, а він/вона про це й не здогадуються, врятувати може тільки екстрим. Посидівши півдня в Інтернеті, я таки знайшла потрібну інформацію і з чималого асортименту вибрала ночівлю в серпентарії. Чекати на свою чергу довелося п’ять днів.

 

 

Освітлений низько звисаючими зі стелі лампами під чорно-срібними абажурами, величезний скляний ящик ніби випромінював тихе сяйво. В темряві стояв диван із декоративними подушками, пледом і трохи переляканою мною. Господар попередив, що я не повинна нервуватися, бо змії дуже чутливі й ніжні створіння. Моя полохливість може передатися їм, і тоді отрути, задля якої він їх, власне, й тримає, буде менше. А власник із цього живе. Коли змії «подоєні» і тому безпечні, Сашко дозволяє переночувати в серпентарії стороннім. Почалося це жартома, як парі між друзями, але зараз дає непоганий прибуток. Вартість – $500 за ніч, потрапити можна тільки через знайомих, бо тварючки – нелегали. Сашко показав кнопку дзвінка на той випадок, «якщо щось», і пішов. Ми лишилися. Вони – пружними кільцями за склом, я – навпроти, калачиком у кутку дивана.

 

Мода на екстрим дійшла України. Один із 32-х основних гормонів людини під назвою метиламінетанолпірокатехін, а простіше адреналін, усе частіше змушує наших співвітчизників шукати й знаходити надзвичайні ситуації для себе чи друзів. Раніше люди, які не могли жити без ризику, йшли в пожежники, спецназівці чи верхолази. Зараз екстрим стає чимось на кшталт наркотику для обраних.

 

Стомившись від тягаря керівництва, президенти компаній і банків прагнуть знайти ситуацію, коли хтось буде розпоряджатися їхніми вчинками, а то й життям. Шукають і знаходять. За $20 тис. можна тиждень по пояс у багнюці полазити камбоджійськими мусонними лісами. Або на благенькому човнику пройти одну з приток Меконгу, що так і кишить різними гадами. Звісно, в провідника є рація, та й гвинтокрил, у разі чого, долетить за 20 хвилин. І все ж ніхто не захистить від укусу маля- рійного комара чи невеличкого загону Червоних кгмерів, які ще й досі переховуютьсядесь у джунглях. Як розповідають туроператори, віпперсони витримують таку прогулянку щонайбільше три-чотири дні. Набувають популярності колективні екстремальні ігри за принципом team building («побудова команди»). В них можуть брати участь до ста чоловік, як правило, це колектив банку або компанії. На Чукотці чи в горах Туреччини (можна вибирати) протягом двох діб розгортається гра за мотивами фільму «Індіана Джонс». Вартість такої гри – $100 тис., незалежно від кількості учасників. А, наприклад, «Пірати Карибського моря» значно дорожчі (до $200 тис.), бо там багато складних технічних засобів.

 

Не подобається «голлівудщина»? Є пропозиції з реального життя. Хоча б 14-годинна зміна під наглядом озброєної охорони на шахтах із видобутку коштовного каміння десь у Таїланді. Кажуть, небагато хто з найбільш трудоголічних бізнесменів може дочекатися кінця робочого дня.

 

Нині висотні сходження на восьмитисячники перестають бути суто спортивними заходами. Все більше грошовитих людей купують місця в командах, що йдуть на штурм вершин. Вони вперше чують, чим відрізняються динамічні, стратегічні й допоміжні мотузки, вперше бачать льодоруби, темляки, альпіністські шоломи тощо. Екстрим-висота для аматорів починається з 5000 метрів і коштує до $500 тис. А часом і життя. Хто з хлопчаків у дитинстві не мріяв сісти за штурвал літака?! Без перебільшення – всі, навіть ті, хто мордував скрипки та флейти. Зараз мрія стала цілком досяжною. Під наглядом інструктора можна спробувати виконати всі фігури вищого пілотажу як у прямому, так і в перевернутому польоті. Двомісний літак СУ-29 напрокат із пілотом коштує $1000 за три години польоту. І космонавтами всі хотіли бути, включно з дівчатками. На унікальному літаку-лабораторії ІЛ-76 МДК можна відчути невагомість, бо під час різкого зниження він протягом 25 секунд перебуває фактично в стані вільного падіння. За п’ять годин польоту літак виконує до 15-ти таких «гірок». Для 14 пасажирів ризикована розвага коштуватиме $50 тис.

 

 

Дайвінг вам запропонують на будь-якому узбережжі, але від цього він не стає менш екстремальним. Мій приятель Андрій має Master Scuba Diving – найвищу любительську категорію, і все ж минулого літа мало не загинув, заблукавши в підводних скелях Дахаба в Єгипті. Врятувала матуся, яка померла, коли він був ще маленьким. Вона з’явилася зненацька метрів за два від нього. Прозора постать, котра ніби вела його за собою. Обличчя жінки він не бачив, але чомусь чітко усвідомлював, що то мама.

 

До відомих видів занурення щороку додаються нові. Наприклад підлідний. Організація додаткових елементів безпеки, спеціальний костюм із підігрівом, що коштує до $10 тис., спорядження тисяч за $25, обов’язковий власний інструктор. Надалі залишаються популярними печерний дайвінг і wreckdiving, тобто підводна прогулянка на затонулі кораблі. Ці глибоководні декомпресійні занурення, окрім достатньо складних технічних засобів, потребують жорсткої дисципліни й наполегливих тренувань у спеціальних басейнах. Та на виході – ворожий світ неймовірної краси, що чекає на аквалангіста-екстремала. А для затятих фанатів – free diving – пірнання на затриманому диханні без акваланга. Найзатятіші запросто пропливають під водою на одному вдихові 150 метрів і можуть затримати дихання хвилин на п’ять – шість.

 

Найкрутіші українські дайвери вже взяли на озброєння нову пентагонівську розробку – спорядження для підводного плавання PowerSwim. Людина в цьому костюмі нагадує літак: два невеликих крила кріпляться до литок, два великих – на рівні пояса. Для того, щоб пливти, достатньо легких рухів ногами, й тоді сила передається крилам, які, обертаючись, підтримують плавця на потрібній глибині й штовхають уперед. Такий рух учені підгледіли в дельфінів та черепах. ККД такого дива – 85%. Щодо моїх знайомих зміюк, стежили ми одне за одним усю ніч. Під ранок я все ж не витримала – заснула. І наснилося мені рухливе плетиво зі зміїних тіл. Воно весь час перекручувалося, мінилося, перетікало кольорами й раптом почало складатися в химерні літери, а ті – в начебто слова. І я зрозуміла, що то лист коханому, який ніколи не напишу. Бо справжній екстрим – любов, але це вже зона занадто високого ризику.