Принципи постправди прийняли багато лідерів сучасного світу — і це проблема. Немає проблеми з однією конкретною особою — проблема з тим, що такий підхід стає надто популярним. Таку думку в інтерв’ю Тижню висловив експрезидент Литовського ПЕН-центру Алмантас Самалавічюс.
За його словами, ідеться про змивання меж між правдою і брехнею, що дуже зручно для політиків різного штибу задля досягнення їхньої мети. Бо ж так можна говорити одне, а робити зовсім протилежне. Це не лише американський прецедент: у Європі теж можна побачити багато успішних прикладів постправди.
«Якщо глянути на стан речей із погляду філософії, я сказав би, що наші технологічні засоби розвиваються швидше, ніж наша здатність їх контролювати. Такою є позиція Торонтської школи комунікації, одним із найвідоміших фундаторів якої був Маршалл Маклуен. Він і його колеги кілька десятиліть тому говорили, що наші технології не нейтральні, бо вони формують нашу свідомість. Фактично, усе сучасне суспільство живе в медіарежимі. Також дозвольте нагадати, що сьогодні ми переживаємо потужну хвилю постмодернізму, або постмодерністського релятивізму, коли всі так звані великі наративи виявилися розвінчаними, і сталося це за кілька десятиліть», — розповів Самалавічюс.
Він зауважує, що сьогодні маємо ситуацію, коли ніхто не йде за будь-яким великим наративом, бо йому на зміну може прийти інший, і тоді вони стають суперечливими, а отже, їх можуть відкинути. Ми живемо сьогодні в суспільстві, яке можна назвати посттрадиційним. Це суспільство парадоксальне: воно не вірить у загальну чи універсальну істину, хоча прагне, щоб правда була, до того ж досяжна. У цій ситуації напівправда, подоба правди, симулякри правди постають до життя.
«Але повернуся до питання важливості медіа й технологій. Наші сучасники не уявляють того, як сильно їх сформували сучасні медіа й сучасні комунікаційні технології, які охоплюють і мейнстрим, і маргінеси. Сьогодні всі ми рівні, і наявні правди також рівні та взаємозамінні», — сказав Самалавічюс.
Експрезидент Литовського ПЕН-центру зауважив, що має великі застереження щодо того, чи здатне сучасне суспільство дати раду тій ситуації, у якій воно сьогодні опинилося. Певний час триватиме те, про що йшлося вище: люди без особливого критичного ставлення й далі робитимуть те, про що їм кажуть згори, а наявні критичні голоси буде заглушено.
«Лише з плином років ми зможемо повернути собі певну частину здорового глузду, бо сьогодні він є недосяжним, маргіналізованим із боку медіа, PR і велетенської суспільної самовпевненості», — наголосив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»