Пізній вечір четверга, центр Києва, напівпорожнє перехрестя бульвару Тараса Шевченка та вулиці Володимирської. На старті перед світлофором три конкуренти: Škoda Octavia, Ford Focus і пілотований мною Mitsubishi Lancer X Sportback. Починаю рух, щойно жовте світло перемикається на зелене. Японець чудовий на низах, чех і американець залишаються позаду. Але буквально за хвилину з рокотом двигуна мене обганяє побратим – Evolution. Нічого, йому, потужному і спритному, можна, нехай жене – все одно зустрінемося на наступному світлофорі.
Червоний, жовтий… Ні, з Evolution, який розмінює першу сотню лише за 5–6 секунд, Lancer X Sportback тягатися не в змозі. За великим рахунком, спортивним цей автомобіль роблять експресивна корма зі спойлером і пелюстки перемикання передач під кермовим колесом. Хоча в принципі робота 1,8-літрового двигуна потужністю 143 к. с. вражає. Трохи більш ніж 11 секунд потрібно Sportback, щоб прискоритися до 100 км/год. Автівка, оснащена механічною коробкою перемикання передач, розмінює першу сотню ще швидше – за 10,4 секунди.
На Бориспільській трасі з’ясовую, що двигун Mitsubishi Lancer X Sportback спокійно, без надриву й постукувань, притаманних багатьом малолітражкам, розганяє автомобіль до 190 км/год. На підвищених швидкостях проявляється його беззаперечне достоїнство – відмінна керованість і стійкість. Не в останню чергу цьому сприяє жорсткувата підвіска: фірмова стійка Макферсона спереду, ззаду – незалежна багатоважільна. Слід зазначити, що чимало виробників комплектують автомобілі в такий спосіб, однак Mitsubishi досяг вражаючого ефекту: на відміну від багатьох конкурентів на швидкостях 120–140 км/год Sportback не зачіпав днищем асфальтовано-польових доріг Київської області. При цьому кліренс авто не такий вже й великий – 15 см.
Утім, ще раз наголошую, Lancer X Sportback не призначений для реактивних польотів. Скинувши швидкість до 120 км/год, зафіксувавши її круїз-контролем і зайнявши другий або третій ряд на Бориспільській трасі, можна перевірити парусність та переконатися, що авто стійко тримає курс, коли його обганяють потужніші й важчі машини. Шуми в салоні в процесі їзди терпимі, а витрати пального цілком прийнятні: 11,1 л на 100 км відстані в міському циклі, 6,2 л – у заміському.
Sportback чудово відгальмовує. Петляючи порожніми вуличками на околиці столиці, різко набираючи й скидаючи швидкість, можна отримати безліч приємних вражень. Щоправда, у повороти слід вписуватись акуратно. Своєрідною платою за гостроту реакцій автомобіля на натискання педалей газу і гальма є шкідлива звичка зіскакувати з траєкторії при різких поворотах.
Інтер’єр Lancer X Sportback – на любителя. Особисто мені подобається, коли в салоні немає нічого зайвого, а те, що є, виконане добротно. Передня панель разом зі шкіряним кермом практично без змін перекочувала в Lancer X з Mitsubishi Outlander XL, хоча якість матеріалів трохи знизилася (аналогічна седану). Показання приладів читаються добре як у темряві, так і в сонячну погоду – завдяки кільком режимам підсвічування приладової дошки. До речі, за надання додаткової інформації у Sportback відповідає повноцінний бортовий комп’ютер.
У базовій комплектації для свого С-класу автомобіль нафарширований усім, чим тільки можна: дзеркала з електроприводом та підігрівом, клімат- і круїз-контроль, дві фронтальні та дві бічні подушки безпеки, фірмова аудіосистема, ABS, EBD, підігрів передніх сидінь, шкіряне кермо, бортовий комп’ютер, центральний замок тощо. Опційно – датчик дощу, CD-чейнджер на шість дисків, задній спойлер тощо.
Зауважу, що Mitsubishi Lancer X Sportback отримав п’ять зірок (найвищий бал) за підсумками краш-тестів EuroNCAP. На щастя, у процесі тест-драйву не довелося перевіряти ефективність фірмової технології безпечного кузова.
.jpg)
.jpg)