За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, Україна посіла 12 місце в рейтингу за обсягами експорту основних видів озброєнь минулого року. Водночас, за інформацією міністра оборони Дмитра Саламатіна, 2011 року постачання товарів і послуг військового та спеціального призначення здійснювалися до 62 країн світу.
Екперти відзначають, що саме зброя є єдиним високотехнологічним експортом України. Попри це виконання "військових" угод Україною не обходиться без скандалів.
Зокрема, однією з найрезонансніших була поставка зброї в Ірак минулого року.
Як відомо, Україна підписала контракт з Іраком ще 2009 року передбачав поставку 420 одиниць БРТ-4 до березня 2012 року. Вартість контракту, яким передбачено, зокрема, і поставки з України в Ірак літаків Ан-32 та ремонт авіатехніки, становить $2,4 млрд. Основний виконавець контракту – Харківське конструкторське бюро ім. Морозова, співвиконавець – харківське держпідприємство «Завод ім. Малишева».
У січні минулого року було зірвано першу поставку бронетранспортерів БТ 4Е через конструктивні недоліки в озброєнні БТРів, виявлені на етапі прийому-здачі. Її перенесли на кінець лютого цього року, а потім на квітень.
26 машин БТР- 4, дві машини технічного обслуговування і ремонту, два тренажери для підготовки екіпажів бронетранспортерів таки відвантажили іракському замовникові 20 квітня. За даними української сторони, 29 травня бронетехніка прибула в іракський порт Ум-Касср.
Втім, 28 липня ЗМІ повідомили, що Ірак виставив Україні штрафні санкції у розмірі $3 млн за зрив термінів постачання замовникові першої партії бронетранспортерів. В «Укрспецекспорті» ці звинувачення спростовували.
15 лютого цього року голова Держфінінспекції Петро Андрєєв заявив, що причиною зриву контракту на поставку до Іраку української бронетехніки стали дії керівництва підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова». За його словами, Україна через це втратила 2 млрд грн. Цю інформацію також заперечували в «Укроборонпромі».
Ситуація довкола поставок зброї в Ірак отримала новий скандальний поштовх на початку цього року. Почилаючи на неофіційні джерела, українські ЗМІ повідомили, що друга партія з 62 бронетранспортерів БТР-4Е, які готувалися для відправки до Багдаду, була бракована. Традиційно в «Укроборонпромі» все спростовували, зазначаючи, що "все триває за планом".
У квітні цього року німецькі ЗМІ поширили інформацію про затримання у Середземному морі українського судна, яке, нібито зі зброєю на борту, прямувало до Сирії. Товар ніби-то призначався для сирійських військ, які проводять бойові дії на боці президента Башара Асада. За даними ЗМІ, фрахтувальником судна є українська компанія під назвою White Whale Shipping, чий офіс розташований в Одесі. Тим не менш, українська фірма відкинула всі звинувачення і заявила, що судно Atlantic Cruiser виконує перевезення лише цивільних вантажів. Спростування цієї інформації поширило і Міністерство закордонних справ.
Останній до цього часу інформаційний конфлікт щодо поставок зброї за кордон стосується Ємену. Зокрема, українські ЗМІ з посиланням на газету «Yemen Post» повідомили, що в Україну з неофіційним візитом прибув племінник колишнього президента Ємену Алі Абдалли Салеха Тарік Салех. За їхньою інформацією, він має намір вести переговори про повернення грошей за контрактом, підписаним з ДК «Укроборонпром» минулого року і не виконаному «через навігаційні причини». За даними Yemen Post, Салех прибув в Україну разом з бізнесменом, який брав участь в угоді як партнер уряду Ємену.
Новина про приїзд Салеха в «Укроборонпромі» сприйняли з подивом. Керівник апарату генерального директора держконцерну Олег Кошелєв заявив, що Україна не має контрактів з постачань важкої техніки в Ємен.
«Останні подібні контракти з Єменом були закриті в 2004 році. Швидше за все, єменські газети переплутали Україну з однією з країн колишнього СРСР. Бізнесмен, який прибув з Салехом, є посередником Ємену в контрактах з цією країною з постачання озброєнь. Вважаю, що саме туди прилетів Салех», – заявив Кошелєв.
Іншої думки дотримується експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Сергій Згурець. За його словами, понад 40% поставок українських озброєнь припадали на Північну Африку та Близький Схід. «Ємен однозначно потрапляє в сферу інтересів українських експортерів. З 2005 по 2007 рік туди поставлялися винищувачі МіГ-21 і Су-22 (загалом 47 одиниць – Ред.). У 2008 році компанія «Одесаавіаремсервіс» уклала контракт на модернізацію винищувачів МіГ-21», – зазначив він.
Цю інформацію підтверджує й те, що в жовтні минулого року міжнародна організація Amnesty International у своєму звіті повідомила, що США, Росія, Україна та низка європейських країн постачали зброю представникам репресивних режимів на Близькому Сході та в Північній Африці напередодні повстань Арабської весни.
"Щонайменше 11 держав надали військову допомогу або дозволили експорт зброї, боєприпасів та супутнього обладнання до Ємену, де близько 200 протестувальників загинули в 2011 році. До них належать Болгарія, Чехія, Німеччина, Італія, Росія, Туреччина, Україна, Великобританія та США", – йшлося у звіті.
Причетність України до поставок зброї у країни, де тривають конфлікти, міжнародна організація ще раз підтвердила у звіті цього року. Зокрема, Amnesty International зазначила, що в конфлікті в Південному Судані використовується зброя виробництьва України, Китаю та Судану.
За інформацією АІ, таємні поставки цих танків з України до Південного Судану проводились в 2009 році через територію Кенії та Уганди, до них також були приченті судноплавні компанії зареєстровані в Німеччині, Україні та Великобританії.
Крім цього, в одному із найгучніших розслідувань про торгівлю зброєю всупереч запровадженому ООН ембарго під час війни в колишній Югославії – книзі «В ім’я держави» – йдеться, що саме українську зброю доставляли до Словенії морем. "Загалом вісім суден переправили 12 тис. тонн амуніції", – заявив один з авторів книги Блаж Зґаґа.
За його словами, перший корабель, Sabine, із сотнями зенітних ракет на борту прибув у квітні 1992-го до Копера – єдиного тоді на Балканах порту не під міжнародним контролем. Після розслідування автори дізналися, що Sabine вийшов з Миколаєва. Дійшовши пункту призначення, мільйони доларів було переведено на рахунок зареєстрованої у Відні компанії Scorpion International Services, а звідти – їх традиційному реципієнтові Global Technologies International Inc., якою володів українець Дмитро Стрешинський. Інший корабель, Island, за інформацією авторів – словенських журналістів Блажа Зґаґи та Матея Шурки, восени 1992-го за кілька перевезень доправив 96 контейнерів з амуніцією.
Як зазначили автори книги, бізнесмени з України заробили щонайменше $40 млн на нелегальному продажі зброї на початку 1990-х років в Югославію, де відбувалася війна.
Експерти відзначають, що досить часто покупці зброї відмовляються від контрактів з Україною через безлад у повноваженнях.
Зокрема, за словами директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентина Бадрака, Бразилія, що мала намір придбати українські танки й налагодити масштабне співробітництво з ВАТ «Мотор Січ», за неофіційними даними, відмовилася від військово-технічного співробітництва з Україною. Причому зовсім не через технічні характеристики танка.
«Обізнані люди кажуть, що бразильська сторона була ошелешена, коли після підписання документа про співробітництво з Мінпромполітики України один із заступників генерального директора «Укрспецекспорту» заявив про необхідність заново домовлятися — уже з керівництвом «Укрспецекспорту» і «Укроборонпрому». Таке правонаступництво всередині української влади, точніше — його відсутність, кажуть, викликало шок. Тим більше що й міністра оборони Бразилії, прихильного до ВТС з Україною, примусили піти у відставку, причому ставлення до закупівель техніки українського виробництва виявилося не останнім питанням у списку претензій до чиновника».
За інформацією експерта, схожа ситуація і з імовірністю поставок Індії керованих авіаційних ракет Р-27. Індійці, які гостро потребують авіаційного озброєння, погодилися навіть із завищеною вартістю ракети, але угода в кілька сот мільйонів доларів не рухається до підписання. Фахівці кажуть, що виробник ракет ДАХК «Артем» просто не може відпрацювати схему, а спецекспортери не мають можливості впливати на це підприємство, — в «Укроборонпром» воно не потрапило, Мінпромполітики ж уже немає на менеджерській карті країни.