Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру дослідження Східної Європи та головний редактор серії «Радянська й пострадянська політика та суспільство» у видавництві ibidem-Verlag
Нині виникає проблема, схожа на ту, що Україна має і щодо НАТО. У статті 42 Лісабонського договору вказано, що Європейський союз також є і оборонним союзом. Там також міститься формулювання, паралельні до тих, що містить п'ята стаття Вашингтонського договору: напад на одну країну-члена ЄС є нападом на увесь Євросоюз. Зрозуміло чому Україна хоче швидко набути членство у Євросоюзі.
Зазвичай процес вступу країни до ЄС триває декілька років. Тому не варто очікувати, що членство України буде швидким. У заяві Європейської ради від 11 березня ще не зазначена перспектива членства України у ЄС, якої також не було у попередніх документах. Але Європейська Рада просить Єврокомісію відповісти на заяву на членство у ЄС від України, Молдови та Грузії. Також цей текст містить формулювання «Україна – це частина європейської родини». Очевидно, офіційна відповідь має бути надана Європейською комісією, а не Європейською Радою. Все це радше позитивна річ, бо щодо офіційних формулювань Європейського Союзу стався певний прогрес. Можна очікувати, що прохання Європейської Ради до Єврокомісії визначитися щодо заявок України, Молдови та Грузії на членство в ЄС буде позитивно вирішено. У будь-якому випадку цей вступ не буде швидким.
Так, в Україні цього хотіли б, але цей процес є складним. Є формальний процес відкриття кандидатури на вступ до Євросоюзу, а також мають відбутися переговори стосовно різних сфер. Зазвичай цей етап триває декілька років. Нагадаю, що Туреччина має такий досвід початку переговорів щодо свого вступу до ЄС, але потім цей переговорний процес було призупинено.
Також формулювання: «Україна – це частина європейської родини» у заяві від 11 березня, це натяк Європейської Ради для Єврокомісії, аби заявці від України позитивну відповідь . Але ця позитивна відповідь полягатиме не в початку процесу вступу України до Євросоюзу, а у письмовій фіксації перспективи її членства у ЄС. Власне, Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, вже про це заявила.
Якщо взяти до уваги, що Євросоюз є також і оборонним союзом, то, думаю, вступу України до нього не станеться в умовах активної війни. Хоча це насправді вторинний фактор, бо швидкого вступу України до ЄС все одно не було б.
Можемо очікувати формальної відповіді Європейської комісії на заявки України, Грузії і Молдови про вступ до ЄС. Скоріше всього формальна відповідь щодо такої перспективи буде позитивною. Тобто йтиметься про підйом України на рівень західно-балканських країн, які мають офіційну перспективу членства до Євросоюзу.
Читайте також: У Версалі триває саміт ЄС, де обговорюється допомога Україні
Даніель Шеліґовський, керівник Програми Східної Європи Польського інституту міжнародних справ (PISM)
Заяву Європейської Ради від 11 березня слід розглядати як барометр поточних настроїв країн-членів щодо прагнень України до членства в Євросоюзі. У цьому стосунку склянка є водночас і наполовину повною і наполовину порожньою. Нещодавно дійсно відбулися зміни у способі висловлювання, коли країни-члени ЄС зрештою підтримали «європейський шлях» України на противагу до раніше широко вживаної «європейської перспективи». Поряд з цим положення статті 49 Договору про Європейський Союз, яке визначає, як країна може вступити до ЄС, у цій заяві прямо не згадано, хоча цитата «відповідно до відповідних положень Договорів» все одно воно стосується саме цієї статті.
Все це, однак, означає, що серед держав-членів ЄС досі немає консенсусу щодо того, чи варто надати Україні статус кандидата. Ця відсутність згоди все ще залишається найбільшою перешкодою на шляху України до ЄС. Серед держав-членів ЄС має бути одностайна згода надати Україні статус кандидата, аби дати початок переговорам про вступ.
Проте весь процес так чи інакше розпочато з поданою заявкою України на членство в ЄС. Тепер м’яч на полі Європейської комісії, яка підготує відповідний висновок і перешле його до Ради Європейського Союзу. Зрештою, це може зайняти місяці або навіть більше, і лише після того, як ця думка буде винесена на обговорення, країни-члени ЄС зможуть погодитися (чи ні) надати Україні статус кандидата в ЄС.
Незалежно від того, що говорять багато політиків, прискореної процедури членства в ЄС не існує, і тому Україні доведеться пройти кожен етап, прописаний в договорах ЄС. Отже, важливо мати на увазі, що навіть після завершення переговорів про вступ Україна не стане членом ЄС, якщо консенсус з приводу цього питання між нинішніми державами-членами ЄС буде відсутній.
Для цього українська влада має лобіювати свою справу в кожній із 27 столиць ЄС без будь-яких винятків (хоча в деяких із них немає потреби докладати особливих зусиль, оскільки вони вже підтримують членство України в ЄС).
Наостанок, хоча заявка України на членство в Євросоюзі є зрозумілою з огляду на імпульс, який виник нині, Україні слід остерігатися поспішати з переговорами про вступ. Це пов’язано з тим, що Україна буде залишатися в слабкій переговорній позиції протягом досить довгого часу, і це легко може бути використано на потенційних переговорах тими державами-членами ЄС, які скептично ставляться до членства України в Євросоюзі. Для України буде мало сенсу дуже швидко закривати наступні розділи переговорів про вступ до ЄС і, врешті-решт, опиниться в ситуації, коли умови членства в Євросоюзі будуть для неї дуже несприятливими. Україні було б добре спрямувати всі свої ресурси на боротьбу з російським вторгненням, а лише потім починати переговори щодо вступу до ЄС.