Stop катуванням у міліції?
Особливе занепокоєння питання нового КПК викликає, зокрема, в Раді Європи, де вкрай не задоволені тим, що українська влада відверто ігнорує значну частину наданих організацією рекомендацій. Останній звіт комісара ПАРЄ з прав людини звертає увагу на проблему домінування в судовому процесі сторони прокурорів, вказує на необхідність уникати попереднього ув’язнення підозрюваних, якщо справа не стосується особливо тяжких злочинів. Не оминає комісар ПАРЄ і проблему свавілля правоохоронних органів.
У ПАРЄ сподіваються, що новий КПК стане вирішенням цих проблем. В Україні ж до президентського законопроекту ставляться переважно скептично. Щойно з’явившись, документ спровокував бурхливі дискусії серед фахівців у галузі права.
Юристи, які нині працюють у команді влади, обіцяють, що концепція, закладена у проект КПК, стане революційною.
«Це зміна правової культури суспільства, зміна самосвідомості прокурорів, слідчих, суддів, це зміна свідомості громадян», – так охарактеризував документ міністр юстиції Олександр Лавринович під час зустрічі з доповідачем Комітету з юридичних питань та прав людини ПАРЄ. У владі переконують, що з набранням чинності цим документом припиниться поширена серед слідчих та прокурорів сумна практика вибивати з підозрюваних покази із застосуванням погроз чи насильства. А сторони обвинувачення та захисту в суді будуть зрівняні в правах.
Більшість експертів-правників оптимізму влади не поділяють. Погоджуючись із тим, що новий КПК містить низку прогресивних ідей, вони вказують і на значну кількість недоліків документу, які не дозволять досягти того результату, який декларує влада. Жорстко критикують проект Кодексу і депутати-опозиціонери. Фактично така критика зводиться до кількох тез: у президентському КПК надмірно перебільшена роль прокуратури, нівелюється самостійність слідчого, є суперечності у визначеному принципі змагальності.
До «плюсів» проекту КПК зараховують чітке визначення випадків неможливості застосування тримання під вартою як запобіжного заходу.
«Однозначний плюс нового проекту КПК – це те, що відповідно до нього суд матиме право не враховувати покази, отримані поза судом. Це частково вирішить проблему жорстокого поводження правоохоронців із підозрюваними. Усе решата – переважно маячня і передвиборний піар влади», – стверджує адвокат Ідан Алієв.
Розширюючи, обмежать
Багато норм президентського проекту КПК, що регулюють статус захисту в юридичних колах, сприймають як урізання прав адвокатів. Так критику викликає норма Кодексу, відповідно до якої захисник користується процесуальними правами підозрюваного. На думку доцента кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олени Костюченко, така норма є образливою для адвоката як самостійного учасника кримінального провадження.
«Як сприйматимуть це наші правоохоронні органи: міліціонери і прокурори? Вони не розуміють, що права адвокатів можуть бути розкидані по інших статтях КПК. Отже, якщо не буде статті, де чітко пропишуть, що адвокат має конкретні права, правоохоронці вважатимуть, що прав у адвокатів немає», – пояснює нардеп від БЮТ, юрист за фахом Еліна Шишкіна.
Експерти вказують на ще один недолік проекту КПК: він забезпечує лише можливість присутності адвоката при проведенні слідчих дій, а не його активну участь, а присутність та участь – принципово дві різні речі.
Ще одне положення документу, навколо якого точаться гострі дискусії, – обмеження конституційного права особи на захист та свободу вибору захисників шляхом скорочення в проекті КПК максимально можливої кількості адвокатів у судовому розгляді до п'яти осіб.
Прокуроська вотчина
Багато критики викликають повноваження, якими президентський проект КПК наділяє прокуратуру. Згідно з проектом прокурор буде здійснювати процесуальне керівництво процедурою кримінального провадження, даючи доручення слідчим, погоджуючи ключові процесуальні рішення.Слідчий може бути навіть притягнений до кримінальної відповідальності за невиконання вказівок прокурора. Саме від прокурора залежатимуть ключові процесуальні рішення на етапі досудового розслідування справи: повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення та складання обвинувального акта.
На думку голови профільного парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктора Швеця, такі повноваження прокурора фактично дозволяють останньому втручатись у розслідування, а отже суперечать Конституції, яка зводить їх до підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Крім того, відзначає експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук, законопроект передбачає наділення органів МВС та прокуратури невластивими для них, з погляду європейської практики, повноваженнями.
Так, слідчі матимуть право визначати певні факти як докази, складати обвинувальні акти, контактувати з судом через подання клопотань, здійснювати виклики й примусові приводи підозрюваних для проведення слідчих дій тощо. Проте перелічені повноваження мусять реалізовуватися виключно прокурорами або судовими органами. А завдання та обов’язки слідчих мають обмежуватись збиранням необхідної інформації про вчинення правопорушень і причетних до цього осіб, – говорить експерт.
Право без реалізації
В українських юридичних колах украй не задоволені й нормами законопроекту, які запроваджують суд присяжних. Право на розгляд справи судом присяжних гарантується Конституцією з 1996 року, проте жодного разу так і не було реалізоване через відсутність законів, які б деталізували принципи роботи суду присяжних в Україні. На переконання багатьох правників де-факто це право не буде реалізоване і після схвалення проекту КПК.Як зазначають юристи, запропонована проектом КПК структура суду присяжних далека від прийнятої у західній практиці й фактично повторює систему радянського суду народних засідателів.
«Відповідно до проекту КПК із дозволу головуючого присяжні мають право ставити питання сторонам, а це порушення принципу суду присяжних. Крім того, присяжні засідають і виносять вирок спільно з професійним суддею, але тоді присяжні не є незалежними», – зазначає Шишкіна.
На усунення цих недоліків були спрямовані більшість поправок до документу, які пропонувались профільним парламентським комітетом.
«Своїми поправками ми намагалися привести проект КПК у відповідність до Конституції. Отже, ми пропонуємо усунути таку функцію прокуратури, як процесуальне керівництво розслідуванням. Ми значно розширили повноваження адвокатів у кримінальному процесі, а також внесли норму, відповідно до якої не тільки адвокати можуть бути захисниками в кримінальному процесі, а й інші особи. Адже відповідно до положень Конституції та роз’яснень Конституційного суду, адвокатура – це лише один із засобів захисту громадян у кримінальному переслідуванні», – розповідає голова комітету Швець.
Але цими проблемами парламентарі не обмежились, вирішивши зачепити й лінгвістичні аспекти вдосконалення проекту КПК. Зокрема, комітет підтримав поправку Швеця, якою останній пропонує перейменувати документ на «Карно-процесуальний кодекс України». Посилаючись на висновки Інституту української мови НАН України з цього питання, нардеп стверджує, що в назві «Кримінально-процесуальний кодекс» бракує вказівки на покарання. А поняття «кримінальний» дорівнює поняттю «злочиний», отже, термін «Кримінально-процесуальний» можна трактувати як кодекс для злочинців.
Загалом за два місяці, що минули з часу схвалення проекту КПК парламентом у першому читанні, до нього запропоновано майже чотири тисячі поправок, переважно від фракцій опозиції. Та, як стверджують джерела в Адміністрації президента, провладна парламентська більшість ураховувати ці зауваження не планує. За інформацією джерел з АП, шанси на врахування мають лише поправки нардепів Писаренка і Пилипенка, яких вважають близькими до радника президента Андрія Портнова. Він відповідає в АП за всі зміни в законодавстві, що стосуються сфери правосуддя. Загалом же концепція Кодексу, схвалена в першому читанні, не зазнає змін.
Але найбільше юристів непокоїть навіть не те, що при розгляді проекту КПК у другому читанні парламент проігнорує більшість їхніх зауважень. Не спрацювати на практиці можуть і норми проекту, які одностайно оцінюються експертами як позитивні.
«У нас ментальність така: прокурор сказав – і суддя виносить вирок відповідно до того, що сказав прокурор. Усе вирішується за принципом телефонного права. Потрібно змінювати не стільки законодавство, скільки психологію учасників процесу», – переконаний адвокат Алієв.