«Позиції олігархів (в енергетичному секторі – Ред.) зміцнюються не лише завдяки приватизації. Активну роль у цьому процесі відіграє парламент, який приймає закони (потрібні окремим групам інтересів) практично без обговорень. За таких умов нові ринки, зокрема й ринки відновлюваних джерел енергії легко можуть бути монополізовані. Відносини між державою і олігархами віддзеркалюються в енергетичній політиці.
У 2012 році Україна оновила «Енергетичну стратегію до 2030 року». Документ, який було прийнято, втім не є ні стратегічним, ні національним. Цей варіант енергетичної стратегії, який спирається на необґрунтовані прогнози росту ВВП та споживання енергії, не враховує вплив зовнішніх чинників, протирічить іншим стратегічним документам і не пропонує жодних конкретних заходів для реалізації пропозицій.
Не є оновлена стратегія і національною, оскільки її розробив приватний інститут фінансований Рінатом Ахметовим. Як наслідок вона повністю відповідає інтересам олігархів. Стратегія передбачає лише лібералізацію ринку вугілля і електроенергії, у тому числі перехід на тарифи, які покривають витрати та повну приватизацію.Приватизація в енергетичному секторі ще не завершена. У 2013 році уряд планує приватизувати всі теплові електростанції та регіональних постачальників (обленерго – Ред.). Держава утримає лише невелику частку», – пише експерт.
«Уряд виправдовує приватизацію тим, що енергетичний сектор терміново потребує модернізації і великих інвестицій, чого держава собі дозволити не може. Це все мало би сенс, якщо б одночасно було створено конкурентне середовище. Дії уряду наразі протирічать зобов’язанням України в Європейському енергетичному співтоваристві. Замість реальної лібералізації українського енергетичного ринку відбувається швидка монополізація, через яку все більше зростають ризи для української економіки», – попереджає Малигіна.
Читайте також: Чого може навчити Україну аргентинський досвід приватизації