Як нагадує експерт, довічне позбавлення волі в Україні суди почали призначати з 2000 року після скасування смертної кари.
«Питома вага засуджених до цього виду покарання в нашій державі в середньому складає 0,1%. Збільшення кількості призначення довічного ув’язнення спостерігалось з 2000 року лише двічі – у 2002-2003 та 2007 роках. Тоді питома вага таких вироків збільшилась до 0,2% від усіх засуджених», – зазначила Маляр.
«Нагадаю, що до 2000 року найвищою мірою покарання була смертна кара. Цікаво, що з 1991 року до 1999 року відсоток вироків зі смертною карою складав так само 0,1% від усіх засуджених. Тобто ми бачимо, що ніяких змін у застосуванні найвищої міри покарання не відбувається. Незначне збільшенні кількості осіб, засуджених до довічного ув’язнення, відбувається на фоні незначного збільшення загальної кількості всіх зареєстрованих злочинів. Тобто пропорційна частка осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, протягом останніх 13 років залишається незмінною», – додала вона.
Експерт зазначає, що довічне позбавлення волі, у переважній більшості випадків, призначається за вчинення умисного жорстокого вбивства (часто декількох) з обтяжуючими обставинами.
«Дійсно, в Україні, порівняно з європейськими країнами, вчиняється більше умисних вбивств та взагалі кількість насильницьких тяжких злочинів більша. Чим частково пояснюється і більша кількість жорстких вироків», – заявила Маляр.
Разом з тим, додає експерт, світова практика застосування позбавлення волі та смертної кари довела, що жорсткість кримінального покарання не впливає на рівень злочинності і не виконує превентивну функцію.
«Тому з точки зору боротьби із злочинністю довічне позбавлення волі не надто ефективна міра покарання (як і смертна кара свого часу). Держава все ж таки повинна шукати способи соціалізації громадян, що вчиняють злочини, а не просто їх ізолювати», – підсумувала експерт.
Нагадаємо, начальник Департаменту охорони, нагляду, безпеки і контролю за виконанням судових рішень Державної пенітенціарної служби Олександр Кислов повідомив, що на сьогодні в українських тюрмах утримується 1845 пожиттєво ув’язнених, тоді як в Росії – 1841. За його словами, в середньому за рік їх кількість в Україні збільшується на 100 осіб.
Кандидат юридичних наук, кримінолог Ганна Маляр пояснила різницю в кількості пожиттєво ув’язнених в Україні та Росії двома причинами: максимальним терміном ув’язнення та категоріями осіб, до яких можна застосувати таку міру покарання.