«Раніше представники нинішньої влади активно проводили думку про те, що без співпраці з Росією, основним економічним партнером, без постачання звідтіля енергоносіїв та збуту на тамтешньому ринку вітчизняних товарів Україна існувати не зможе. Зараз періодичні офіційні декларації про «важливість поглиблення співпраці з Євразійським простором» дедалі частіше нівелюються інформаційними повідомленнями, які переконують, що насправді без Москви можна й потрібно жити та розвиватися». – пише Крамар.
Наприклад, Юрій Бойко, який колись сформував собі імідж одного із провідних лобістів енергетичної співпраці з Росією, у відповідь на вимогу Газпрому негайно погасити борг за імпортований у серпні газ заявив, що з початку цього року імпорт блакитного палива з РФ Нафтогазом зменшено до 11 млрд м³ замість передбачених чинним контрактом 40 млрд м³ (те, що значні обсяги імпортують структури Фірташа та інших олігархів, залишилося за дужками).
Експерт вважає, що це важливий злам у позиції офіційних осіб, який у разі прогнозованого продовження торговельної та інформаційної воєн дедалі більше проектуватиметься й на сприймання широкого загалу їхніх прихильників та населення країни загалом.
«Наслідком стає поступове усвідомлення, що Росія хоч і великий географічно та історично близький, однак украй ризикований і ненадійний партнер, аби бути основним для України. А водночас, що це зовсім інша країна, зі своїми інтересами, які в низці випадків суперечать українським і які вона без жодних застережень готова відстоювати на шкоду інтересам Києва й наших громадян та перспективам двосторонніх відносин.
Та й для російської суспільної свідомості інформаційна війна з Україною не мине безслідно», – вважає Крамар.
Детальніше читайте статтю «Таки не Росія» у журналі «Український тиждень»№45