Автори відзначають, що першу скрипку в процесі утворення монополій грає держава. Сценарії завжди схожі: вона надає дозволи на придбання стратегічних підприємств та концентрацію. «Немає покарання для чиновників, які видають дозволи на створення великих картелів. Якби за рішення відповідали конкретні особи, то, мабуть, робили б це більш розумно», – каже аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
Красномовною ілюстрацією до питань монополізму в Україні є позиція першого заступника голови АМКУ Рафаеля Кузьміна, який переконує, що Дмитро Фірташ і Рінат Ахметов, яких донедавна називали основними спонсорами Партії регіонів, не є монополістами.
Водночас незалежні економісти оцінюють потенціал групи ДТЕК Ахметова, до якої входять енергогенеруючі компанії, у більш ніж 35% ринку електроенергії. А структури Дмитра Фірташа, знову ж таки за підрахунками експертів, контролюють 100% потужностей з виробництва аміачної селітри і близько 50–60% з випуску аміаку та карбаміду.
«Водночас пан Кузьмін назвав монополістом групу «Приват», до якої зараховують структури, що належать Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, які залишаються поза цією партією, хоч і визнав, що доказів такого факту АМКУ не має, бо різні підприємства групи належать різним офшорам», – пишуть автори.
Більше про це читайте у статті «Держава на службі монополії» у № 32 «Українського тижня».