«Банки не ризикують мати справу з новими учасниками, які іноватори, але нічого не мають. Банки кредитують під застави. Маленький анахронізм, який робить наші банки лихварськими установами: вони не дивляться, навіщо гроші отримувачу позики. Головне для них – яке майно закладається під кредит. Оскільки банки закладають під кредит удвічі, втричі більші обсяги ніж дають фізично грошей, то їх цікавить, я потім це майно реалізувати», – сказав Лановий, вказавши, що найбільше майно наразі мають підприємства, продукція яких не користується попитом, та підприємства радянської епохи, які «опановували великі території та споруди».
«Виходить банкам цікаво дати кредит застарілим підприємствам радянської доби, а не новим», – сказав експерт, наголосивши, що таким чином банки не структурують грошові капітали суспільства в найбільш перспективні та прибуткові підприємства, що є одним з призначення сектору.
Лановий також наголосив, що після розпаду СРСР в країні банківська система створювалась з нуля. «В Україні в принципі не було кредитних відносин… В радянській плановій економіці кредитування як такого не було. Кредитування – це процес зміни власника. В радянському союзі не було зміни власника. Держава передавала державі кредитні ресурси. Тому ми починали майже з нуля», – додав експерт.
Читайте також: Ерозія капіталу – ознака планово-збиткової економіки