Майбутнє «Північного потоку-2» й «Турецького потоку» залежить від того, де й наскільки Європа потребуватиме більших об’ємів газу. справжньої потреби в цьому додатковому паливі немає. Таку думку в коментарі Тижню до матеріалу Жанни Безп’ятчук «Потоки» проблем» висловив експерт з енергетики Центру досліджень європейської політики в Брюсселі Крістіан Егенгофер.
«Майбутнє «Північного потоку-2» й «Турецького потоку» залежить від того, де й наскільки Європа потребуватиме більших об’ємів газу. Наразі я не бачу справжньої потреби в цьому додатковому паливі. До того ж ЄС має змогу отримувати щодалі більше зрідженого газу, торгівля яким не настільки заполітизована. Крім того, є перспективи для переходу на електричне опалення. Якщо взяти до уваги все це, то українська ГТС має переваги. Вона вже побудована й діє», — вважає він.
У матеріалі йдеться, що, за даними Євростату, споживання природного газу в Європі від 2010 року впало більш ніж на 13%. І ця тенденція зберігається. До того ж Європейський Союз, саме як об’єднання країн, зацікавлений в українській ГТС. По-перше, вона надійна, стабільна. По-друге, є одним із факторів стабільності самої України, її економічного розвитку, успішності як держави. У Брюсселі це добре усвідомлюють і не хотіли б змарнувати всі фінансові, людські, політичні ресурси, які вже вклали й планують іще вкласти в нашу країну.
«Я не допускаю політичного сценарію, за якого Європейський Союз погодиться на те, щоб українська ГТС повністю була виведена зі схем транзиту до Європи. Позитивна річ для України в цій історії — те, що вона дістає стимули для більшої дисципліни й ефективності в управлінні з боку Нафтогазу та операторів її трубопроводів. Їй доведеться, крім того, здешевлювати свій транзит, щоб витримувати конкуренцію», — прогнозує Егенгофер.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»