Зокрема, експерт зауважує, що важко надати оцінку діяльності України за період членства в СОТ.
«Україна стала членом СОТ фактично з травня 2008 року. А в серпні того року розпочалася криза, яка вплинула і на структуру з міжнародної торгівлі, і на умови ведення торгівлі, і на настрої економічних агентів, адже після кризи навіть до сьогодні спостерігаються протекціоністські настрої у певних країнах, у тому числі і в Україні», – зазначив він.
Втім, Юрчишин зауважує, що Україна могла би активніше займати позицію в СОТ.
«Зокрема, в період обговорення питання вступу Росії до СОТ. Україна могла би активніше в складі робочої групи відстоювати власні інтереси в торгівлі з Росією, зокрема, виставляти РФ деякі відповідні вимоги стосовно торгівельних режимів тощо. Це був би, як на мене, хоч невеличкий, але все таки важіль, оскільки в торгівельних суперечках України з Росією ми постійно програємо, Україна завжди перебуває в пасивній позиції», – заявляє економіст, додавши, що Україна вочевидь не була до цього готова і «покладалася більше на так звані домовленості, а ніж використовувала інструменти, притаманні цивілізованим країнам в рамках СОТ».
Крім цього, Юрчишин називає ще один прорахунок в діяльності України в рамках СОТ:
«Наміри щодо підвищення імпортних мит на понад 300 видів товарів… Це вказує не на раціональний, а скоріше радянський підхід. Для того, щоб цивілізовано відбувався розгляд певних документів, потрібно, щоб було чітке обґрунтування», – зауважує він, додавши, що, на щастя, Україна значно скоротила перелік товарів, на які пропонує ввести мита.
«А тому впродовж п’яти років членства СОТ Україна вчилася набувати тих правил, рис, що характерні для такої світової організації. Але не спромоглася використати шанси і можливості, які надаються в рамках СОТ для захисту своїх інтересів інструментами організації», – додав він.
Як повідомлялося, під час парламентських слухань експерти та політики дійшли висновку, що отримати очікувані вигоди від п'яти років членства у СОТ українській економіці не дозволили економічна криза та зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції.