За словами Карра, одна з проблем, що ускладнює перемовини, – час.
"Санкції паралізують іранську економіку й підривають режим. Продажі нафти, які становили колись 80% державного доходу, від 2011 року впали вдвічі. Золотовалютні резерви біднішають, і, навіть попри адміністративні заходи, інфляція тримається на рівні близько 40%", – зазначає він.
"Оскільки це не на користь владі, остання прагне якнайшвидшого полегшення. Але ядерна програма – високотехнічна за природою. Навіть якщо Іран піде на співпрацю, закріплення домовленості про безпеку може зайняти багато місяців", зауважує Карр.
"З огляду на невелику довіру і складність повторного запровадження санкцій, які мало б бути знято у випадку досягнення домовленості, країни – учасниці процесу не поспішатимуть винагороджувати Іран, доки не побачать переконливого й реального поступу", – наголошує журналіст.
Детальніше читайте у матеріалі "Небезпечні зв'язки" у друкованому спецпроекті "Світ у 2014".