Також існують інструменти гарантій і поручительств, які легше отримати власникам таких підприємствам, які зазвичай є близькими до влади. Новітні ж компанії залишаються поза кредитуванням, не вписуються в нормативні інструкції НБУ.
«За цих обставин банки не шукають інноваційні підприємства. Вони працюють із тими, з ким відносини вже склалися. Надані їм раніше позики намагаються пролонгувати. Що влаштовує і підприємства радянської спадщини, і самі банки, які уникають нових ризиків. Фінансові засоби не виходять із цього закритого коловороту», – пояснює Лановий.
За його словами, відтак немає джерел для банківського кредитування нового бізнесу, проектів, виробництв. Хоча насправді кредитування застарілих підприємств є більш ризикованим, утім, бюджетні гарантії спонукають фінустанови до ще ризикованіших (зокрема, й корупційних) оборудок.
Детальніше читайте статтю «Банківське ложе для обраних» у журналі «Український тиждень» №17-18