„Найкритичніша ситуація в забезпеченні паливом нині склалася на ТЕС, що перебувають у держвласності. Там донедавна купували дотаційне вугілля з державних-таки шахт за ціною близько $60–70, тож прайси світового ринку видаються їм зависокими (враховуючи вартість і складність транспортування). Водночас самі лише урядові дотації на 1 т раніше споживаного ними вугілля ($75–85) часто більші, ніж це паливо коштує на ринках планети”, – пише економіст.
На його думку, потрібно „просто переспрямувати дотування видобутку вугілля в Україні на часткову компенсацію його імпорту”.
„Доки більшість державних копалень залишається на підконтрольній терористам території, це явно логічніше, ніж доплачувати їм і надалі”, – вважає він.
„Водночас заяви менеджменту ахметовської ДТЕК, яка наразі забезпечує 85% усієї теплової електроенергії в країні, також свідчать, що там не збираються ставити критично важливе для країни збільшення масштабів генерування струму вище корпоративних інтересів, пов’язаних із реалізацією вугілля із власних шахт, що залишилися на захопленій терористами території Донбасу. Імпортувати паливо зі світового ринку в цій структурі не мають жодних намірів і поки що постачають на свої українські ТЕС із-за кордону лише вугілля своїх-таки російських копалень”, – акцентує Крмар.
Детальніше читайте у матеріалі « Штучний дефіцит» у № 39 „Українського тижня”.