«Нафтопереробна галузь України вмерла вже кілька років тому, тож говорити наразі про певні суттєві зміни неможливо. Це пов’язано з відсутністю державного контролю над виконанням інвестиційних зобов’язань власників нафтопереробних заводів. Вони сподівалися, що їм і надалі забезпечуватимуть тепличні умови діяльності», – зазначив він.
«2005 року українські заводи закривалися чи не виходили з ремонту за надуманими причинами. Поки можна було дурити українського споживача, власники заводів це робили. А нині виявилося, що використовувати цей спосіб вже неможливо, тому що ринок відкритий і з’явилося чимало конкурентів, котрі подбали про модернізацію виробництва», – пояснив Рябцев, додавши, що до поглиблення проблеми призвело і лобіювання інтересів певних підприємств та відсутність стратегії розвитку української промисловості.
На думку експерта, поки в Україні не будуватимуть нові нафтопереробні заводи, говорити про відновлення виробництва нафтопродуктів у повному обсязі не має сенсу.
«Однак, це не означає, що в Україні взагалі немає виробництва. Коли йдеться про обсяги скорочення переробки нафти, то враховуються чомусь лише шість НПЗ (нафтопереробних заводів. – Ред.) та один ГПЗ (газопереробний завод. – Ред.). Однак, ніхто не каже, скільки насправді виробників нафтопродуктів в Україні. А їх – понад сотня. Хоча їхню продукцію ніхто не обліковує», – зауважив Рябцев.
Нагадаємо, згідно з даними Міненерго, у першому півріччі на українських нафтопереробних заводах переробили трохи більше 1,5 млн т нафти або на 43% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Статистика стосується лише двох з семи підприємств: Кременчуцького НПЗ і Шебелинського ГПЗ.