Усе, що зараз називають медичною реформою більше нагадує «реформофренію» – глибоке та серйозне захворювання, яке супроводжує загальний занепад охорони здоров’я. Таку думку в коментарі Тиждень.ua висловив медичний експерт та президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.
«Загальний занепад пов’язаний виключно і насамперед з неналежним фінансуванням. Є навіть декларація ПАРЄ № 544, в якій прямо звертаються до уряду та парламенту України стосовно справедливого перерозподілу бюджету в сторону фінансування охорони здоров’я. Наприклад, в Україні та Швеції у відсотковому відношенні громадяни обкладаються однаковим податком, а на охорону здоров’я там, виділяється 12% ВВП, а у нас 3,5% ВВП. Це основний ключовий момент. Не може система функціонувати, якщо отримує менше 7% ВВП», – наголосив Сердюк.
За його словами, мова йде не про абсолютні цифри у грошах, а про принцип державного забезпечення цієї сфери.
«Ми зараз не говоримо про абсолютні числа і що у нас немає грошей. Питання треба ставити чітко: зі 100 грн ВВП – 7 грн має йти на охорону здоров’я. Щонайменше. Мало це чи багато я не знаю, але має бути 7 грн. У нас наразі зі 100 грн ВВП виділяють 3,5 грн», – зазначив він.
«Всі намагання реформаторів скеровані на те, щоб на вказані 3,5 грн, які виділяє держава, щось таке зробити, аби вони працювали «ефективніше». Мовляв, після реформи ці 3,5 грн запрацюють як 7 грн. Це нісенітниця. Це «реформофренія». Схема має бути така: гроші – план – реформа. А у нас намагаються зробити так, щоб і без грошей, і реформа була. Це неможливо», – додав Сердюк.
Серед мінімальних кроків, які варто зробити він виділив фінансування екстреної і невідкладної допомоги та нарешті провести розрахунки витрат на гарантований державою мінімум медицини.
«Щонайменше – варто належно фінансувати екстренну та невідкладну допомогу. Людина не може з операційного стола вскочити та бігти за крапельницею до аптеки. Це нісенітниця. А для того, щоб профінансувати щось – немає розрахунків. Тобто держава Україна не виконує власних законів. Основи законодавства з охорони здоров’я, стаття 7, з 1992 року, коли ухвалений цей закон, записано: «Провести розрахунки мінімуму фінансування». Немає ані розрахунків, ані жодного наказу це зробити від міністра, Кабміну, президента. Ніхто не вимагає цих реформ, навіть Європа», – сказав експерт.
Окрім того, на думку експерта, реформу медицини неможливо провести без попередньої зміни економічних та правових відносин у державі.
«Неможливо зробити жодну реформу охорони здоров’я без попередньої реформи економічних і правових відносин, судової реформи, реформи прокуратури, МВС і так далі. Тобто – реформи відповідальності та справедливості. Коли реформують економіку та відповідальність, після цього можна приступати до реформи конкретної сфери. Бальцерович проводив «шокову терапію» скрізь, окрім медицини та освіти. Спочатку вони змінили правову, економічну та судову системи і лише в 1994-1995 роках почали реформу охорони здоров’я на тому підґрунті, яке вже було реформоване», – переконаний Сердюк.