Як пише видання, «арабському світові та державам із мусульманською більшістю потрібні не тільки політичні протести, а й постійна інтелектуальна революція зсередини». Натомість у цих країнах триває боротьба за політичну і релігійну владу.
«Поки що арабській суспільно-політичній думці заважає неплідний ідеологічний конструкт, який нацьковує секуляристів на ісламістів і не дає змоги обом по-справжньому глибоко замислитися над тими інтелектуальними обмеженнями, від яких потерпають і одні, й інші», – сказано у статті.
При цьому «світські еліти західного штибу, попри всі розмови про демократію і права людини, часто тягнуть за собою старі колоніальні проблеми».
«Глибока прірва розділяє їх і народ, на роль представників якого вони претендуюють. І навіть якщо від таких проблем вони не потрепають, то все одно їхній вплив у найкращому разі маргінальний», – зазначаєThe Economist.
Натомість «ісламісти мають легітимність, бо заплатили велику ціну, десятиліттями виступаючи проти диктатури».
«Вони досягли успіхів на виборах у Марокко, Єгипті та Тунісі, тому що пристосувалися до зміни влади, викликаної протестувальниками і кіберактивістами. Але від них очікують чогось взаємовиключного: залишатися правовірними мусульманами і водночас витримувати натиск з-за кордону у зв’язку з демократичними процесами, економічною політикою та відносинами з Ізраїлем», – наголошує The Economist.
«Ніхто не втілює ці суперечності наочніше за нового президента Єгипту Мохаммеда Мурсі, який у вересні в ООН спробував дати рішучу відсіч вимогам Барака Обами гарантувати беззастережну свободу слова. Але заклики до обмеження на образливі висловлювання – це не вирішення проблеми. Нам не потрібно нових законів. Потрібні мужні вчені та інтелектуали, готові обговорювати теми, про які не хочуть чути колеги-мусульмани: їхні невдачі, звичку грати роль жертви, необхідність відповідати за свої дії. Лише таке лідерство зупинить наплив релігійного популізму і ненависть, яка засліплює маси», – зазначається у статті.
Повну версію статті читайте в матеріалі The Economist «В очікуванні Арабської весни ідей» у №43 «Українського тижня»