Фінансові проблеми в Україні наростають в дуже стислому часовому проміжку. Так, протягом 30 жовтня – 15 листопада уряд та НБУ мають виплатити $1,6 млрд зовнішніх боргів, РФ уже порушила питання про погашення боргу за газ, імпортований у серпні, на суму майже $0,9 млрд. Це не скасовує потреби профінансувати до початку грудня імпорт газу за жовтень – листопад. У зв’язку з початком опалювального сезону виплати становитимуть понад $1 млрд щомісяця.
«За якихось шість тижнів, до грудня, тобто відразу після Вільнюського саміту, українській владі доведеться знайти для зовнішніх платежів щонайменше $4,5–5 млрд. Це за умови, що Газпром таки не висуне вимоги про авансові платежі за паливо. Тоді сума відповідних платежів зросла б ще на більш ніж $1 млрд». – звертає увагу Крамар.
На його думку, у такій ситуації відновлення фінансування з боку МВФ та міжнародних інституцій буде єдиною можливістю уникнути капітуляції перед Москвою, але без підписання Угоди про асоціацію відновлення кредитування, вочевидь, годі очікувати.
«В означених умовах погроза не відмовитися, а лише відкласти на три-чотири місяці підписання Угоди про асоціацію (а отже, і розблокування співпраці з МВФ), напевно, є спробою знайти асиметричний інструмент тиску на Януковича у відповідь на його потуги грати на геополітичних амбіціях Брюсселя та Москви. Тоді Вікторові Федоровичу треба буде придумати, як протриматися до весни. Але Євросоюз також ризикує: Кремль може скористатися згаданим часовим лагом, щоб, посиливши тиск, таки змусити Януковича до вірменського сценарію уже взимку. Ні Україна, ні ЄС від цього не виграють», – вважає Крамар.
Детальніше читайте статтю «Небезпечні ігри» у журналі «Український тиждень»№44