За словами експерта, політика Німеччини щодо нинішньої ситуації в Україні зумовлена кількома факторами.
«Німеччина завжди намагалася бути на передовій у формування східної політики ЄС і на сьогодні вона значною мірою впливає на формування порядку денного щодо цих країн, у тому числі й України. Крім цього, якщо говорити про позицію певних політиків чи громадських діячів, які застерігають щодо ситуації в Україні, то вони представляють ті країни, котрі мають більший інтерес до України… Крім цього, Юлія Тимошенко є знаною в Європі, але знаною нерівномірно. Якраз Німеччина належить до країн, де вона знана дуже добре з різними акцентами і особливостями, але це вже наступний фактор, який впливає на ситуацію. Тобто вона має там багатьох симпатиків і відповідно має їхню підтримку», – заявив Сушко.
Однак, не варто цілком однозначно сприймати позицію Німеччини щодо України як «цілковиту чистоту».
«Варто дивитися на ситуацію в комплексі. Очевидно, що чутливість до певних подій в Україні з боку німецьких політиків є значно більшою, ніж до співмірних подій, зокрема в Росії. І в цьому випадку виникає ще одне питання – Німеччина це та країна, для якої політика верховенства права, демократії і основних свобод є важливою. Але ця політика є важливою в різній мірі стосовно різних країн. Якраз Україна належить до тих країн, де ці питання з німецького боку виглядають принциповими. Щодо Росії вони виглядають менш принциповими. Можна по-різному це оцінювати, називати чи не називати це подвійними стандартами, але це невід’ємна складова зовнішньої політики Німеччини. Важко собі уявити, щоб хтось з політиків першого рангу бойкотував би Олімпіаду в Сочі, що б не відбувалося в Росії з правами людини», – зауважив він.
Сушко стверджує, що Україна є зручним об’єктом саме для такої політики Німеччини.
«Тобто надто зручним є Віктор Янукович для того, щоб його гостро критикувати. За це не буде жодних втрат. Одні лише політичні бонуси, виграші від принциповості у важливих для Європи питаннях. Тому, з одного боку, ми бачимо певний традиційний інтерес з боку Німеччини до країн Сходу, певну справедливу зосередженість на питання демократії і прав людини. Але, з іншого боку, саме Україна виступає тим об’єктом, де провадження тієї політики виглядає безпечним для правлячих еліт Німеччини», – вважає експерт.
Водночас він не заперечує проблеми в особистих відносинах між президентом Віктором Януковичем та канцлером Німеччини Ангелою Меркель.
«Питання абсолютно прозоре. Меркель вважає, що Янукович ввів її в оману, адже і в особистій бесіді у вересні минулого року і через посередників, які зустрічалися від імені Меркельз Януковичем, він давав сигнали про те, що Тимошенко може бути випущена. Потім він фактично не зробив жодного кроку в даному напрямку. Це керівництвом Німеччини чітко і однозначно сприймається як факт обману. Хоча зрозуміло, що Янукович це так не сприймає. Але тим не менше така позиція на Заході. І Меркель зараз є ключовий опініан мейкером, тобто людиною, яка впливає на формування думки», – запевняє він.
Хоча проблеми у відносинах особисто з Меркель були і в інших президентів України, зауважує Сушко.
«У попереднього президента України існували подібні проблеми з Меркель. Останні два роки свого президентства Віктор Ющенко не зміг організувати жодного нормального візиту до Німеччини. Саме через те, що в нього були зіпсовані стосунки з Меркель. Це відбулося після того, як він одного разу використав 1,5-годину розмову по телефону, переконуючи її в своїй позиції щодо Голодомору. Фактично всі інші питання неможливо було обговорювати. Тому Янукович не перший президент, який має великі проблеми у стосунках з Меркель», – додав експерт.