Сталінське винищення українців в 1933 році підготувало ґрунт для путінської гібридної війни на Донбасі. Про це в матеріалі для Тиждень.ua пише Ірина Магрицька, громадський діяч, публіцист та філолог, дослідниця.
"Після припинення Голодомору-геноциду в липні 1933 року в тих, хто його пережив, вже не поновилися [почуття патріотизму, віри, дружби та кохання]. Є переконливий доказ цього. Ті постгеноцидні селяни не тільки не принесли жодної квітки на братські могили, де було поховано померлих від голоду їхніх дітей, батьків, чоловіків та дружин, – вони протоптали стежки (а іноді проклали навіть ґрунтові дороги) над останками", – пише експерт.
На думку автора, більшовицький геноцид на Південному Сході України був найжорстокішим, а отже, й ментальні злами у свідомості тамтешніх селян – найглибшими, наймасовішими та найбільш незворотними.
"Особливо зденаціоналізованим виявився Донбас, де концентрація росіян до того ж найвища в Україні після Криму. Все це потребувало дуже виваженої та мудрої державної політики, спрямованої на повернення місцевим українцям утраченої внаслідок Голодомору національної свідомості та максимального наближення до цієї самої проєвропейської ментальності російської національної меншини", – наголошує експерт.
Українська влада цього не зробила, натомість, ситуацією скористався Кремль. "Результати таких різних підходів Києва та Москви до нашого постгеноцидного суспільства на Донбасі виявилися жахливими для української державності", пише Ірина Магрицька.
Читайте також: Голодомор у вимірах Великої Історії: тези до осмислення