«Держава з кожним роком більше перетворює систему освіти на своєрідну копальню, що постачає хабарі в цілком приватні руки. Окремі винятки, як-от Києво-Могилянська академія, своїм контрастом лише увиразнюють загальну похмурість вітчизняних освітніх теренів. Хто при владі, добре це знають: вони переважно воліють, щоб їхні діти здобували знання за кордоном. Тоді як у нас більшість університетів, що так і не встигли вивітрити радянську атмосферу тоталітарної казарми, набувають цілком капіталістичних рис «фабрики дипломів», що штампує «спеціалістів» відповідно до їхньої фінансової спроможності», – пише Семків.
Він наголошує, що найновіші законотворчі ініціативи у сфері освіти, як-от «провладний» законопроект про вищу освіту Ківалова – Калетніка – Сороки, «спрямовані на повну централізацію системи під контролем міністерства, від якого тепер залежатиме фактично все – доля будь-якого вишу чи навіть окремого викладача».
«Водночас посилюється контроль і всередині університетів: студентів зможуть відраховувати за будь-який адміністративний проступок, а поновлення чи навіть просте відпрацювання семінару коштуватимуть додаткових грошей. Що вже казати про цілком сподівані плани щодо скасування ЗНО! Університети самі вирішуватимуть, кого приймати. Знову приватно влаштовані екзамени й корупція у вступних комісіях», – пише Семків.
Детальніше читайте у матеріалі «Чому ж не йде апостол правди і науки?» у № 35 «Українського тижня».