За словами експерта, порушення судом справи про банкрутство Чорноморнафтогазу за позовом ТОВ "Укрресурскомплект", що вимагає від компанії погашення заборгованості на суму 662,735 тис. грн., – це звичайна процедура.
«Це один із загальноприйнятих варіантів, коли компанія, яка не отримала своєчасно необхідні платежі, подає в суд по процедурі банкротства боржника для того, щоб або пришвидшити розрахунок з ним, або отримати певну компенсацію за рішенням суду. Однак це – дріб’язкова сума», – пояснив він.
Втім, за словами Гончара, не варто повністю відкидати схему штучного доведення компанії до банкрутства.
«Це дуже ефективна модель, коли за державні кошти компанія насичується необхідним устаткуванням, обладнанням, купуються високовартісні активи, а потім з’ясовується, що компанія – банкрот. І потрібно відповідно задовольнити претензії тих, хто її робить банкротом. А враховуючи той контекст, що якось мляво, але тим не менше Нафтогаз введений в етап реформування, але ніхто не може сказати, якими будуть його наслідки, то звичайно це таке оптимальне середовище і час для того, щоб ввести актив кудись так би мовити «на віру» – в приватні руки. Якщо має місце такий підхід, то безперечно все це опиниться в «правильних» родинних обіймах», – зауважує Гончар і додає, що така практика приватизації за «міфічні борги або за дрібні борги крупних активів завжди була присутня в пострадянській історії приватизації».
Експерт зауважує, що конкуренція серед бажаючих заволодіти Чорноморнафтогазом – не маленька.
«З однієї сторони, його значущість з точки нинішнього потенціалу не варто перебільшувати, тому що за своїми масштабами це – скромна компанія, яка видобуває всього мільярд кубометрів газу на рік. Але вона має великі перспективи. І якраз завдяки її технічному обладнанню – це дуже привабливий актив», – вважає експерт.
Гончар додає, що від володіння таким активом не відмовилась би, наприклад, і компанія ДТЕК Ріната Ахметова.
«Недаремно створила в своїй корпоративній структурі ДТЕК Нафтогаз. Тим паче, інтерес цієї компанії чи точніше власника свого часу був проявлений і до Чорноморського шельфу. Так що тут може мати місце "підкилимна тяганина" за тих, хто прибере цей актив до своїх рук в процесі реформування Нафтогазу», – додав Гончар.
На думку експерта, компанія Чорноморнафтогаз повинна залишитися у власності держави.
«Від переходу її в приватні руки нічого катастрофічного не станеться. Однак, з точки зору інтересів держави було б варто зберегти цей актив у своїй власності, бо приватна компанія може мати на меті не розвиток компанії, а наприклад підготовку для подальшого перепродажу цієї компанії, провести певну фінансову спекуляцію», – зауважує він.
Крім цього, як зазначив Гончар, приватний власник може не працювати на розвиток компанії.
«Наприклад, такий варіант: газ, що видобуватиметься, скажімо, потраплятиме на територію України за тією ж ціною, що й газ «Газпрому». І в цьому випадку буде прямий інтерес російських компанії і передусім «Газпрому» купити цю компанію. І поставляти (газ – Ред.) або собі, або просто не розвивати видобуток на шельфі Чорного моря, оскільки це конкурентні обсяги газу. У цьому існує небезпека», – прогнозує Гончар.
Як повідомлялось, Господарський суд Криму 17 січня порушив справу про банкрутство ДАТ "Чорноморнафтогаз" за позовом ТОВ "Укрресурскомплект", яке вимагає від "Чорноморнафтогазу" погашення заборгованості на суму 662,735 тис. грн. Розгляд справи призначено на 26 лютого.
Один з менеджерів "Чорноморнафтогазу" на правах анонімності повідомив, що цей борг пов'язаний із затримками оплати через перевірки діяльності компанії контролюючими органами.
Як відомо, "Чорноморнафтогаз" є власником скандальних "вишок Бойка".
ДАТ "Чорноморнафтогаз" здійснює роботи з освоєння українських шельфів Чорного та Азовського морів. Підприємство також видобуває вуглеводні на родовищах, розташованих у Криму, експлуатує розташовані на півострові Глібовське ПСГ і магістральні газопроводи. 100% акцій ДАТ перебуває в управлінні НАК "Нафтогаз України".