Зауваження редактора: 12 травня у виданні The Washington Post опублікували коротку замітку під назвою «Колишній посол Китаю в Україні сварить російську війну та піддається цензурі». Автор – кореспондент видання у Тайвані Крістіан Шеферд. Він звернув увагу що гонконгзьке видання Phoenix New Media опублікувало, а потім швидко видалило текстову версію доповіді, підписаної Гао Юйшенем, послом Китаю в Україні у 2005-2007 роках та заступником генсека ШОС у 2007-2010 роках. Сторінка збереглася у веб-архіві. Доповідь нібито проголошена під час внутрішнього відеосемінару China International Finance Forum та відділу міжнародних досліджень Китайської академії соціальних наук. Окремі тези з неї опублікували в тому числі в українських новинах.
Нам стало цікаво, про що йшлося у повній версії доповіді. Одразу слід зауважити, що ми не маємо перекладача з китайської, тому оприлюднений нижче текст – лише дещо відредагована для вашої зручності версія, яку переклав Google Translate. У дужках курсивом – власні уточнення редактора.
Також редакція Тижня не знає і не висуває жодних версій про те, чому цей текст з’явився у китайській пресі, а потім раптово зник, хто може бути зацікавлений у цьому і так далі. Редакція Тижня усвідомлює, що причин та версій можна висувати безліч. Хоча ми й радимо уникати прямого ототожнення написаного з політикою КНР, але з огляду на цікавість самого тексту та загальне знання, що китайська преса, а тим більш китайські чиновники, дуже зрідка щось роблять без погодження з лінією партії – ми вирішили опублікувати цей текст.
Російсько-українська війна стала найважливішою міжнародною подією після (закінчення) холодної війни, вона завершила період після холодної війни та відкрила новий міжнародний порядок
1. Позиція Росії у цій війні стає дедалі пасивнішою та несприятливою, вона демонструє ознаки провалу.
Основними причинами провалу Росії є:
По-перше, після розпаду Радянського Союзу Росія завжди перебувала в історичному процесі безперервного занепаду. Цей занепад є насамперед продовженням руху Радянського Союзу до розпаду, а також пов'язаний з помилками російської правлячої кліки (саме так переклав Google Translate) у внутрішній і зовнішній політиці. Західні санкції активізували цей процес. Так зване відродження чи пожвавлення Росії під керівництвом Путіна є хибним уявленням, цього взагалі не існує. Занепад Росії проявляється в її економіці, військовій галузі, науці та техніці, політиці, суспільстві та інших сферах, також він справив серйозний негативний вплив на російську армію та її бойову міць.
Читайте також: Представники Сил оборони дали великий спільний брифінг про підсумки першого етапу війни
По-друге, провал російського бліцкригу, нездатність ухвалювати швидкі рішення свідчать, що Росія починає зазнавати невдач. З економічними та фінансовими ресурсами, які надзвичайно непропорційні її статусу так званої військової наддержави, Росії дуже важко підтримувати високотехнологічну війну, яка коштує сотні мільйонів доларів на день. Скрутне становище російської армії, спричинене бідністю, можна побачити всюди на полях боїв. Кожен день затягування війни є важким тягарем для Росії.
По-третє, перевагу Росії над Україною у військовій та економічній потужності було компенсовано рішучим і завзятим опором України та величезною, постійною та ефективною допомогою західних країн. Різниця технологічних поколінь зброї та обладнання, військових концепцій та способів ведення бою між Росією та США й іншими країнами НАТО зробили переваги та недоліки обох сторін помітнішими.
По-четверте, сучасна війна має бути гібридною війною, що охоплює військову, економічну, політичну, дипломатичну галузі, громадську думку, пропаганду, розвідку, інформацію та інші сфери. Росія не лише пасивна на полі бою, але й програла на інших полях. Це означає, що остаточна поразка Росії – лише питання часу.
По-п’яте, Росія не контролює, коли і як закінчиться ця війна. Бажання Росії якнайшвидше завершити війну, зберігши при цьому основні завоювання, провалилося. У цьому сенсі Росія втратила своє стратегічне лідерство та ініціативу.
2. Інтенсивність протистояння на наступному етапі війни може ще більше посилитися.
Не виключена ймовірність розширення та видозміни конфлікту. Причина: цілі сторін діаметрально протилежні. Забезпечення права власності на Крим та окупація Донбасу є очевидною базою для Росії. Україна не піде на поступки в питаннях суверенітету та територіальної цілісності, і налаштована повернути український схід і Крим воєнним шляхом. США, НАТО та Євросоюз неодноразово підтверджували свою рішучість перемогти Путіна.
Джейк Салліван, радник президента США з національної безпеки, нещодавно наголосив на трьох цілях, яких Сполучені Штати повинні досягти у російсько-українській війні: по-перше, незалежна і вільна Україна; по-друге, ослаблена та ізольована Росія; по-третє, сильний, єдиний і рішучий Захід.
Для досягнення цих цілей Сполучені Штати та країни ЄС не лише значно збільшили допомогу Україні, а й вперше після Другої світової війни схвалили Акт про лендліз. Сполучені Штати зробили допомогу Україні міжнародною та інституційною, провівши зустріч міністрів оборони 41 країни (вочевидь, ідеться про зустріч на базі Рамштайн у Німеччині 26 квітня). Що важливіше, пряма участь США, Великої Британії та інших країн у війні поглиблюється, а її масштаби розширюються. Усе це говорить про те, що війна триватиме доти, доки Росія не буде переможена і покарана.
3. Російсько-українська війна і Новий міжнародний порядок.
Російсько-українська війна повністю поклала край Ялтинській системі (міжнародних відносин, яка існувала з 1945 по кінець ХХ століття) та залишкам холодної війни, а світ почав рухатися до нової моделі та порядку у міжнародних відносинах. Після розпаду Радянського Союзу Росія успадкувала статус Радянського Союзу як постійного члена Ради Безпеки ООН і військової наддержави; Росія продовжує та зберігає багато спадщини та впливу колишнього Радянського Союзу у внутрішній політиці, економіці, суспільстві, культурі та ідеології; зовнішня політика Росії – це суміш колишнього Радянського Союзу та царської імперії.
(1) Основний напрям зовнішньої політики путінського режиму – розглядати колишній Радянський Союз як свою виняткову сферу впливу та відновлювати імперію, спираючись на механізм інтеграції в різних галузях, де домінує Росія. З цієї причини Росія є двоїстою і порушує свої обіцянки, вона ніколи по-справжньому не визнавала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність інших колишніх радянських країн і часто порушує їхню територіальну цілісність та суверенітет. Це найбільша загроза миру, безпеці та стабільності в Євразійському регіоні.
Російсько-українська війна різко змінила цю ситуацію. Після здобуття Україною незалежності, особливо з 2000 року, дві фракції, які виступали за східний і західний вектори в Україні, були в основному рівноправними, і вони по черзі керували шляхом виборів. Після того, як Росія анексувала Крим та окупувала схід України у 2014 році, антиросійські настрої в Україні зросли, а проросійські сили почали скорочуватися. Більшість українців не лише на заході, а й на сході підтримують вступ країни до ЄС та НАТО.
Після початку війни ситуація в Україні зазнала докорінних змін: в Україні немає (проросійської) політичної партії, регіону, класу, вона єдина у справі боротьби з Росією та порятунку країни. Можна сказати, що Росія повністю втратила Україну. У той же час країни колишнього Радянського Союзу, за винятком Білорусі, у тому числі учасники ОДКБ та Євразійського економічного союзу, відмовилися від підтримки Росії. Поразка Росії повністю позбавить можливості для відбудови «старих гір і річок» та відновлення імперії.
Щоб отримати міжнародний статус і вплив Російської імперії чи колишнього Радянського Союзу, зламати існуючий міжнародний порядок та змінити геополітичну карту Євразії та світу, Росія наполегливо прагне возз’єднання колишніх радянських республік та відновлення союзу або імперії. Це породило фундаментальне протистояння та конфлікт із американським Заходом. Це головне протиріччя і суть відносин Росії зі США і Заходом.
Конкуренція і боротьба між двома сторонами в цьому питанні є значною мірою продовженням і відголоском холодної війни між США та Радянським Союзом, а також має певне ідеологічне забарвлення. Через нинішню війну (Росії в Україні) протистояння і конкуренція між Росією і Заходом на чолі з США закінчилися повним провалом Росії. І нарешті закінчилася постхолодна війна або продовження холодної війни.
Читайте також: Азійський відгомін російсько-української війни. Чи наважиться КНР на завоювання Тайваню?
(2) Кілька можливих напрямів еволюції міжнародного порядку після російсько-української війни:
1. Росія буде значно ослаблена, ізольована і покарана в політичному, економічному, військовому та дипломатичному аспектах. Російська влада буде ще слабшою. Може бути виключена з низки важливих міжнародних організацій, а міжнародний статус буде значно знижений.
2. Україна відірветься від російської орбіти та сфери впливу (якщо Росія все ще має сферу впливу) і стане членом європейської сім'ї, тобто членом Заходу.
3. Інші країни колишнього Радянського Союзу можуть відчути новий і різний ступінь дерусифікації, а деякі країни активніше рухатимуться на захід.
4. Японія і Німеччина активізуватимуть прагнення до статусу політичних держав, коли повністю позбавляться обмежень переможених у Другій світовій війні країн і прискорять розвиток свого озброєння. Але вони не відірвуться від західного табору і повністю відмовляться від політики мирного розвитку.
5. Сполучені Штати та інші західні країни будуть енергійно просувати суттєві реформи Організації Об'єднаних Націй та інших важливих міжнародних організацій. Якщо реформи будуть заблоковані, вони також можуть почати все спочатку. Вони можуть провести лінію на основі так званої демократичної і вільної ідеології та виключити деякі країни, наприклад Росію.