«Ознаками сучасних перспективних економік є освічена нація та розвинені креативні індустрії, а не запаси нафти та чорнозему. Креативність стала ключовим фактором розвитку суспільства, в цьому справжня рушійна сила всіх процесів. Залишається дедалі менше сумнівів у тому, що перспективи економіки будь-якої країни залежать від креативних та інноваційних проєктів, а також здатності держави створити сприятливе середовище для втілення подібних ініціатив в життя», — зазначають творці Індексу «Креативний капітал глобальних міст» із PwC і фонду Calvert 22.
Креативні індустрії (cultural and creative industries, ССІ) в США та більшості європейських країн, як зауважують аналітики EY і Nesta, швидко зростають і стимулюють розвиток інших галузей економіки. Середньосвітовий внесок креативних індустрій у розвинених країнах становить 8—12%. У Сінгапурі цей показник сягає 47%, у Люксембурзі — 54%. Економіст та автор терміну «креативний клас» Річард Флорида вважає, що саме креативні люди творять майбутнє держав.
Експерти Всесвітнього економічного форуму у Давосі 2020 року визначили 10 навичок майбутнього. Серед них: комунікабельність, вміння співпрацювати, критично і креативно мислити, здатність самостійно аналізувати ситуацію (людиноцентричні навички), вміння аналізувати дані, знання бодай однієї мови програмування, володіння основами кібербезпеки (цифрові навички), спроможність оперувати бізнес-процесами та управляти проєктами (бізнес-орієнтовані навички).
Читайте також: Спільні координати
Жодну з цих навичок не розвинеш без читання. Без книжки неможливий поступ креативної економіки та людського капіталу. Читання є каталізатором культурного та економічного розвитку — як особистості, так і громад, регіонів та цілих країн. Без книжки не буде освіти, не розвиватимуться наука й технології, економічне становище країни ніколи не покращиться. Не випадково в країнах, де видається понад 100 тис. назв книжок на рік (Китай, США, Велика Британія), розроблена власна вакцина проти коронавірусу.
Становлення будь-якої держави неможливе без розвитку книговидання. Саме тому книжка — це неоціненний елемент національної безпеки. Уряди більшості розвинених країн, розуміючи важливість підтримки читання та книговидання, впроваджують спеціальні програми підтримки галузі. Це дає свої плоди. За 2020 рік кількість людей, що читають, зросла в Європі, Великій Британії, США, Японії та сусідній із нами Польщі.
З-поміж найбільш ефективних інструментів, що діють у розвинених країнах світу, варто виділити такі: створення програм зменшення або часткового скасування податків для видавничого бізнесу, компенсація витрат видавництв на купівлю авторських прав, грантова підтримка підприємств книжкового ритейлу й адресна підтримка центральною та місцевою владою книгарень, підтримка письменників-початківців, прозора система держзакупівель та популяризація читання.
У Польщі, щороку починаючи з 2012-го, відбувається масштабна акція національного читання, започаткована президентом Броніславом Комаровським. Її мета — популяризація надбань польської літератури, зміцнення самоідентифікації нації та сприяння культурі літературного слова в його найкращих проявах.
Серед успішних і тривалих проєктів із промоції книжки, спрямованих на встановлення тісних міжпоколіннєвих зв’язків через спільне читання, можна назвати програму «Книжковий старт», започатковану 1992 року у Великій Британії. Спочатку передбачалося, що в межах програми кожне немовля, що народилося в Великій Британії, отримує в подарунок книжки, а батьки — ще й методичний посібник про те, як потрібно читати з дітьми. Програма стартувала в Бірмінгемі, а в наступні роки пілотні проєкти втілили в 60 містах країни. Нині «Книжковий старт» має статус загальнонаціональної програми, фінансується за кошти державного бюджету за підтримки комерційних партнерів, об'єднує різноманітні інститути (бібліотеки, медичні установи, державні органи, видавництва, місцеві органи освіти) та охоплює понад 90% англійських сімей із маленькими дітьми. З 2005 року програма діє в розширеному варіанті: тепер кожна дитина від року до трьох отримує три набори книжок із рекомендаціями для батьків. У семимісячному віці під час обов’язкового відвідування батьками патронатного працівника малюки отримують перший книжковий набір; в півтора року — набір «Книжковий старт+» (BookStart+); у 3 роки — набір «Сумка скарбів» (Treasure Pack), що також містить книжки для читання та рекомендації для батьків.
Читайте також: Біруте Йонушкайте:«У літературі я хочу бути камінчиком, який муляє»
Назагал заохочувати до читання варто ще з дитинства. Саме так виховується читач у Франції. У школах країни діє освітня програма, спрямована на відволікання дітей від інтернету. На радіо та телебаченні транслюють професійні щотижневі програми з новинками літератури, куди запрошують відомих авторів. З 1955 року на радіо France Inter існує програма «Маска і перо», присвячена літературі, театру та кіно. Телевізійні канали теж пропонують свої щотижневі передачі, присвячені письменникам. Двома тисячами літературних премій та призів відзначають щороку нові таланти. Для пристрасних читачів існує безліч спеціалізованих літературних журналів: Lire, Le Magazine littéraire, La Quinzaine littéraire, Livres Hebdo et Transfuge. Щомісяця вони виходять тиражами понад 200 тис. примірників. Місцева влада підтримує книгарні, компенсуючи частину орендної плати. Без такого сприяння в центрі Парижа вже давно не лишилося б книжкових крамниць.
За даними Українського інституту книги, в Україні зареєстровано 1280 видавництв (тобто компаній, для яких видання книжок є основним видом діяльності). Активно провадять видавничу діяльність, випускаючи понад 20 книжок на рік, 125 видавництв. Обсяг ринку оцінюється в межах від €80 млн до €100 млн на рік (включно з науковими публікаціями). Для порівняння, обсяг ринку сусідньої Польщі становить близько мільярда євро.
Читайте також: Пацієнт радше мертвий
Видавнича галузь в Україні нині стикається з великими труднощами. Згідно з дослідженнями Київського інституту соціології, 60% дорослого населення України не прочитали жодної книжки за минулий рік. Більшість громадян за минулий рік жодного разу не зайшла до книгарні чи бібліотеки. Лише 8% українців читають книжки щодня. Бодай раз на тиждень книжку розгортає менш ніж третина громадян України. Водночас у сусідній Польщі цей показник становить 36%, а в Італії — 56%.
Згідно з аналітикою мережі «Книголенд», за минулий рік в Україні закрилося 48 книгарень. Найпоширеніша причина — висока орендна плата. Нині на 40-мільйонну країну маємо лише 200 книгарень. Для порівняння: у Німеччині одна книгарня припадає на 15 тис. мешканців, у Польщі та Данії — на 12 тис., у Нідерландах — на 10 тис., у Фінляндії — на 7 тис. Цьогоріч банкрутства книгарень та закриття бібліотек тривають. Без них згодом перестануть існувати й видавництва, для яких книгарні є природним середовищем розповсюдження книжок.
За 2019 рік в Україні було видано всього 24416 назв книжок. Спалах коронавірусу добиває видавництва, що можна бачити у цифрах, наданих Книжковою палатою України (Див. «Падіння в цифрах»). За минулий рік кількість назв книжок та сукупний наклад знизилися на третину. За 2020-й видано 18967 назв та 41 946 тис. примірників, що дорівнює менш ніж одній книжці на мешканця України. Минулого року відбувся безпрецедентний спад галузі, і цьогоріч катастрофа лише пришвидшується. Утричі знизилася кількість видань за перші чотири місяці 2021 року. За оперативними даними Книжкової палати України, станом на 17 травня поточного року в Україні видано всього 1792 назви.
Сьогодні без підтримки держави вітчизняні видавництва та книгарні не виживуть.