Якою була українська економіка у 2025 році та чого нам чекати у 2026-му? Розглядаємо основні макропоказники, чинники зростання, ризики. Очікуємо на швидке зростання ОПК та радіємо гарантіям фінансування від ЄС.
«Росія — барак, Україна — бардак». Цей давній вислів невідомого автора влучно підкреслює способи, в які ми й наші вороги організовуємо всі можливі сфери життя. Зокрема війну та економіку.
Втім, лише хаотичний підхід («бардак») за його правильної подачі може гарантувати для України перемогу на різних фронтах. Ідеться про децентралізацію зусиль, заохочення ініціативи приватних власників, зменшення ролі держави. Звісно, у військовій справі без держави не обійтися. Сам батько економічної науки Адам Сміт у легендарному «Багатстві націй» (1776) заповідав залишити за державою три функції: оборону кордонів, правосуддя та гарантування прав власності. Проте мінімізація її ролі в інших сферах — безумовне благо для національної економіки.
Четвертий рік широкомасштабної війни закінчується для України з усвідомленням факту: наша економіка адаптувалася до екстремальних умов. Масовані обстріли енергетики, невизначеність щодо зовнішнього фінансування, невпинні погрози з Москви — усе це й багато інших неприємних речей стали частиною буденного життя українського підприємця. Допомогло й рішення уряду не перекладати тягар війни на плечі громадян: єдине відчутне підвищення податків відбулося лише один раз за період великої війни — на початку 2025 року.
З іншого боку, можна з упевненістю говорити про закінчення дії чинників, що штовхали економіку до зростання після обвалу у 2022 році (мінус 29 % ВВП). У грудні Нацбанк прогнозував, що за 2025 рік реальний ВВП зросте на 1,9 % — найменший показник після 2022 року. У 2023-му було 5,3 %, у 2024-му — 2,9 %. Можемо констатувати, що українська економіка вичерпала ефект «відштовхування від дна», що тягнув нас нагору після першого року великої війни.
Результат за підсумками 2025 року міг бути значно гіршим, якби не пришвидшення зростання у III й IV кварталах завдяки розширенню бюджетних стимулів і приватного споживання. Важливим чинником наприкінці року стало зростання капітальних видатків бюджету, обсяги яких були одними з найвищих від початку широкомасштабного вторгнення.
У Нацбанку очікують, що запуск низки проєктів відбудови інфраструктури й надалі позитивно впливатиме на динаміку ВВП.
У Держбюджеті на 2026 рік закладено 2,4 % зростання ВВП. Могло бути більше, якби не російська кампанія зі знищення нашої енергетики. Наприклад, Світовий банк зменшив очікуване зростання українського ВВП у 2026 році з 5,4 % до 2,2 %. В аналітичному центрі GMK Center вважають, що «економічні перспективи на 2026 рік суттєво гірші, ніж на початку 2025 року, через повну відсутність нових драйверів зростання». При цьому економічне зростання може щонайменше подвоїтися у разі зупинки активної фази бойових дій.
Інфляція на кінець 2025-го скоротилася до 9,3 %, хоча протягом року трималася на рівні 10–14 %. Протягом 2026 року вона має у середньому бути близько 7 %, а на кінець наступного року — опуститися до 6,6 %. Можливо, тоді Нацбанк наважиться опустити облікову ставку; нині її високе значення (15,5 %) стає на заваді здешевшанню банківських кредитів.
Головною новиною грудня стало рішення лідерів ЄС про надання Україні безвідсоткового кредиту в розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що «Україна муситиме повернути кредит тільки після того, як РФ виплатить репарації», тобто нині ми можемо вважати ці кошти безплатними. Ця сума має покривати дефіцит бюджету протягом наступних двох років, дозволивши Києву зосередитися на потребах війни. Гарантованість зовнішньої допомоги означає, що уряду не доведеться витискати додаткові ресурси з власних громадян. Сподіваємося, що пропозиція Міжнародного валютного фонду про 20 % податку на додану вартість для ФОПів залишиться тільки на папері.
Справжнім локомотивом української економіки у 2025 році став оборонно-промисловий комплекс (ОПК). У 2025 його розмір зріс до $35 млрд (проти лише $1 млрд у 2022 році), а кількість збройних виробництв — до 900 підприємств, з яких понад 800 приватні. Частка ОПК у структурі українського ВВП зросла до близько 17 %; він майже зрівнявся з традиційно найбільшим агропромисловим комплексом (до 20 % у 2025 році).
У 2026-му загальний розмір галузі може зрости майже вдвічі — до $60 млрд. Один тільки сегмент далекобійного озброєння (ракети та дрони зі зворотним зв’язком) може сягнути $35 млрд. Очікується початок масового виробництва нових високотехнологічних систем, зокрема наземних роботизованих комплексів (НРК).
Існує кілька чинників, що забезпечують таке вибухове зростання. По-перше, це прямі інвестиції іноземних партнерів в українські заводи, так звана «Данська модель» фінансування. По-друге, перехід держави на передбачувані довгострокові контракти (3–5 років), що підвищило впевненість бізнесу. По-третє, відкриття в Україні заводів великих іноземних компаній, наприклад Rheinmetall, BAE Systems, Baykar. На наше переконання, завод Rheinmetall або іншого гіганта на українській землі — це єдина дієва гарантія безпеки від союзників, на відміну від різнорідних обіцянок чи меморандумів.
У 2026 році поштовхом до стрімкого розширення ОПК має стати дозвіл на експорт зброї. З одного боку, це дозволить українським виробникам залучити невикористані виробничі потужності завдяки появі нових покупців (нині це тільки держава, не здатна швидко адаптуватися до ринкових змін). З іншого, це стане джерелом наповнення держбюджету через збір експортного мита. Звісно ж, об’єктом продажу можуть бути виключно надлишки понад державне замовлення.
Таким чином, в Україні завдяки наявності зовнішньої допомоги відбувається «м’який» перехід економіки на воєнні рейки. Частка ОПК у ВВП швидко зростає, однак це не відбувається на шкоду іншим галузям. Така модель є стійкішою, ніж у Росії, де уряд фінансує війну виключно власними силами. З іншого боку, ми повинні постійно жити з ризиком раптової зупинки допомоги; у такому випадку нас чекає справжня економічна катастрофа. Втім, нині ймовірність такого сценарію є низькою.
У 2026 році над перспективами розвитку української економіки нависатиме ряд уже традиційних ризиків. Головний, як завжди, — продовження активних бойових дій. Попри те що бізнес пристосувався до нових умов, над нами постійно нависатиме загроза прориву фронту з подальшою втратою територій. Подібно до 2022 року, це автоматично призведе до скорочення нашого економічного потенціалу. Нікуди не подінеться й проблема дефіциту електроенергії. Нині вона частково розв’язується завдяки швидким ремонтам та імпорту енергоресурсів, однак Росія лише нарощуватиме масштаби щоденних ракетно-дронових атак.
Згідно з висновками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), 60 % українських підприємств потерпають від дефіциту робочої сили. На тлі ударів по портовій та залізничній інфраструктурі, а також обстрілів цивільних суден зростають логістичні ризики.
Хай там як, за умови стабільності лінії фронту українська економіка приречена на зростання у 2026 році. Головним аргументом проти апокаліпсиса є гарантії фінансової допомоги від ЄС. Найоптимістичніша тенденція нового року — зростання українського ОПК, що відбувається паралельно з сотнями мільярдів інвестицій в європейську «оборонку».
Іншими позитивними чинниками мають стати запуск і фінансування нових програм із відновлення та розвитку бізнесу, відновлення інфраструктури та спорудження захисту енергооб’єктів. Позаяк аграрний сектор у 2025 році зіткнувся зі зниженою урожайністю через несприятливі погодні умови, цьогоріч очікуємо покращення (хоча ситуація з погодою може повторитися).
Економічні результати 2025 року та прогноз на 2026-й свідчать, що теза про «виснаженість» української економіки — лише міф російських пропагандистів. Головним завданням уряду є скористатися цим, щоб не допустити виснаження сил оборони. Адже будь-які економічні показники матимуть значення, лише коли підкріплюватимуть собою військові успіхи.