Останнім часом чи не найпотужнішим аргументом апологетів повернення України у сферу впливу Кремля є твердження про те, що повалення режиму Януковича та подальша війна з Росією призвели до різкого погіршення соціально-економічної ситуації в Україні.
Таке судження зазвичай аргументується маніпулятивною подачею всього того, що справді відбулося в Україні цими роками: зменшення валового внутрішнього продукту (ВВП), промислового виробництва, експорту, різкий обвал гривні та середніх доходів громадян. Адже порівняння (особливо некритичне) цих показників до і після Революції гідності, а надто якщо це робиться в доларовому еквіваленті, направду здатне забезпечити картинку «жахливих наслідків розриву з Росією». Тож як панацею пропонується відкрутити час назад і «повернути традиційні ринки».
Ключовий елемент цієї пропагандистської конструкції — концентрація уваги на погіршенні соціально-економічних показників в Україні без порівняння з тим, що відбувалося водночас у самій путінській Росії. А таке зіставлення не просто швидко руйнує пропагандистський міф про «обвал як наслідок розриву з РФ», а й виявляє, що насправді ситуація в економіці згаданої країни останнім часом має навіть гіршу (часто неабияк) динаміку, ніж в Україні.
Тому твердження, що повернення до орбіти російського впливу чи ще більше, ніж у дореволюційні часи, зближення з РФ дало б змогу Україні уникнути чи подолати проблеми останніх років у соціально-економічній сфері, абсолютно безпідставне. В економічному сенсі Росія — дуже поганий і безперспективний орієнтир, а пропаговане відновлення зв’язків із нею аж ніяк не здатне забезпечити обіцяного позитивного ефекту.
Читайте також: Позбутися стереотипів. Як торгівля з ЄС змінює українську економіку
Коли поглянути на такі ключові економічні показники, як зміни ВВП, промислової та сільськогосподарської продукції, інвестицій в основний капітал чи реальних доходів громадян, то з’ясовується, що за всіма цими параметрами Росія має куди гірші дані, ніж Україна.
Наприклад, у 2016 році ВВП РФ просів на 0,2% на тлі зростання цього показника в Україні на 2,3%. Збільшення промислового виробництва торік в РФ також було майже у 2,3 раза повільнішим, ніж в Україні. Сьогодні прихильники реінтеграції з Росією вказують на двократне зменшення ВВП України в доларовому еквіваленті (а він справді впав із $190,2 млрд у 2013-му до $93,1 млрд у 2016-му). Водночас вони забувають про майже двократне зменшення за цей самий період і ВВП Росії: за даними Росстату, до 57,7% рівня 2013 року.
Порівнюючи показники змін за перші квартали 2017‑го та 2014-го, відмінностей між двома країнами взагалі майже не спостерігається. Наприклад, у доларовому еквіваленті номінальний ВВП РФ у I кварталі 2017 року становив 69,5% аналогічного показника I кварталу 2014‑го, а України — 67,9%.
Щодо інвестицій в основний капітал, то в Україні у 2016 році було зафіксовано їхнє зростання на 18%, а в РФ зменшення на 0,9%. Цей параметр — своєрідна проекція розвитку економіки в найближчій перспективі, адже коли динаміка інвестицій у розвиток висока, то й шанси на пришвидшення їхнього зростання в майбутньому також стають більшими.
Частково така ситуація для РФ є наслідком санкцій, однак переоцінювати їх не можна. Головного удару путінська Росія завдала собі сама, коли всупереч попередньому досвіду повторно пов’язала свій успіх з експортом енергоресурсів, одночасно нехтуючи іншими галузями. Модель паразитування на нафтодоларах себе вичерпала, альтернативи в східного сусіда немає, а те, що ми спостерігаємо зараз, насправді є лише агонією та спробою зберігати обличчя в дедалі складнішій ситуації.
Читайте також: Позбутися стереотипів. Як торгівля з ЄС змінює українську економіку
У результаті різкого зменшення світових цін і спаду в сусідніх пострадянських країнах російський експорт останніми роками також зменшився навіть більше, ніж український. Зокрема, за межі країн СНД з 2013-го по 2016-й він упав на 45,1%, до країн СНД — на 50,3%. В Україні ж, нагадаємо, зменшення експорту за цей час становило лише 41,6%, зокрема 25,4% до країн світу за межами СНД. Крім того, левова частка зменшення експорту з України сталася через втрату частини території та розташованих там підприємств, а динаміка на підконтрольній території була значно кращою.
Безумовно, потужна систематична пропаганда в самій Росії здатна якийсь час затушовувати той факт, що економічна динаміка там не лише не краща, а й навіть гірша від «охопленої війною і безладом України». Навіть попри те що ціна ведення війни для РФ все-таки незрівнянно менша, ніж ті втрати, яких зазнала Україна.
Поки проросійські пропагандисти критикують Україну за перетворення на аграрну країну та за «стрімку деіндустріалізацію», саме приріст у сільському господарстві в РФ також значно вищий, ніж у промисловості, та лише незначно поступається українським показникам. Натомість динаміка промислового виробництва в РФ гірша, ніж в Україні. Кардинально гірша в Росії порівняно з Україною й ситуація з дефіцитом коштів у державному бюджеті. Якщо ще 2012-го в РФ був профіцитний бюджет, тобто надходження перевищували витрати на понад $8 млрд, то у 2015–2016 роках щорічний дефіцит російського держбюджету сягнув величезної суми — $46–47 млрд на рік.
Якщо так триватиме й далі, то вже зовсім скоро шукати ресурси для покриття цих величезних дефіцитів мілітаризованої путінської Росії стане дуже серйозною проблемою. Тим часом в Україні, попри всі труднощі останніх років, гострота дефіциту бюджетних коштів значно менша порівняно з дореволюційними часами: він упав до $1,4–2,1 млрд у 2015–2016 порівняно із $6–8 млрд у 2012–2016 роках. Це тоді як зміна ВВП, принаймні в доларовому еквіваленті, за ці роки була цілком зіставною. Тож навантаження щорічного бюджетного дефіциту на ВВП РФ різко зросло.
Уже тривалий час лобісти євразійської інтеграції та різних «возз’єднань» із Росією активно використовують міф про в рази вищі доходи там порівняно з Україною. Проте глибший аналіз засвідчує, що ці твердження не відповідають дійсності, а ще виявляє значно нижчу соціальну ефективність путінської авторитарної моделі держави.
Динаміка реальних доходів громадян куди гірша в РФ порівняно з Україною. Якщо в нас вони за три квартали 2016 року проти відповідного періоду 2015-го зросли на 7,3%, то в РФ, навпаки, зменшилися на 5,2%. Реальні доходи громадян Росії загалом падають уже четвертий рік поспіль. До того ж із кожним роком усе швидше: у 2014-му на 0,7%, у 2015-му на 3,2%, а у 2016-му вже на 5,9%. За рік із квітня 2016-го по квітень 2017-го ця цифра сягнула вже 7,6%.
Завдяки все ще надзвичайно великим надходженням нафтогазодоларів їхній номінальний рівень у РФ натепер більший, аніж в Україні. Однак разюча й нерівність таких доходів. Наприклад, номінальний ВВП на одного мешканця в РФ більш ніж у чотири рази вищий, аніж в Україні, а середня зарплата — у 2,5 раза. Причину такого розриву слід шукати в менш справедливому розподілі в путінській Росії національного доходу. Адже рахуватися з позицією громадян там доводиться значно менше, ніж в Україні.
Читайте також: Зростає зміна. Як трансформується український АПК
Названі показники є середніми по РФ. У низці ж російських регіонів куди більші диспропорції між собою, на відміну від України. Реальна ж купівельна спроможність середніх заробітних плат суттєво не відрізняється від українського відповідника, а то й нижча. Особливо якщо врахувати різницю цін на більшість товарів, а надто послуг. Це стосується й тарифів на проїзд у громадському транспорті чи споживання електроенергії. Наприклад, у Москві разовий проїзд у метро обійдеться за нинішнім курсом у 23,6 грн. Вартість електроенергії для населення в сусідній з Україною Брянській області становить у перерахунку на нашу валюту 1,47 грн за кВт•год (3,43 руб.), а в Москві навіть 2,3 грн/кВт•год. Обидва ці показники є вищими, ніж ті, які платить більшість домогосподарств в Україні (0,9 грн/кВт•год за споживання до 100 кВт і 1,68 грн/кВт•год для більших обсягів). Тарифи на послуги гарячого водопостачання чи централізованого опалення в РФ майже на українському рівні. І лише природний газ, якого Росія експортує найбільше у світі, більш як удвічі дешевший, ніж в Україні.
Тим часом мінімальний соціальний стандарт в обох країнах перебуває приблизно на одному рівні, попри значно вищу вартість життя в Росії та суттєво гіршу динаміку останніх років. У січні 2014-го, ще до повалення режиму Януковича, мінімалка в Україні не дотягувала й до 90% російського рівня. Зараз ці показники фактично зрівнялися.
Тож, попри справді складне соціально-економічне становище в Україні, яке різко погіршилося в умовах активної фази російської агресії та втрати частини економічного потенціалу у 2014–2015 роках, у РФ ситуація ще гірша. Соціально-економічна модель, яка усталилася в путінській Росії, ще більше несправедлива для левової частки громадян у частині розподілу національного доходу й менш ефективна з погляду довгострокового економічного зростання, ніж та, яку маємо сьогодні в Україні.