Молодь в українських вишиванках і з великими вінками польових квітів на голові, дівчата, одягнуті в етнічні костюми різних народів світу, – ось приблизно так виглядали громадяни фестивалю.
Територія «Трипільського кола» розтягнулася за виїздом із містечка аж до Дніпра, на якій без карти навряд чи можна було б собі дати раду. Тут працювали літературна сцена, еко-майданчик, ярмарка, толока, зона спокою, дитячий майданчик, міжнародна школа танцю, трипільські ігри, територія кохання, cinema-намет, територія казки, лукові стрільбища, територія краси, фаєр-шоу, чайні локації, територія їжі, театр, територія культур світу, а також мала й велика сцени, на яких виступали танцювальні та музичні колективи.
Фестиваль, як і в попередні роки, пройшов під гаслом здорового способу життя. Таблички з забороною палити та вживати алкоголь виднілися на всіх стежинах і перехрестях, де ходили громадяни «Трипільського кола». Злобних порушників одразу знаходила охорона і виводила за межі фестивалю.
Пункти прокату велосипедів і надувних каное (для бажаючих відпочити на Дніпрі) користувалися шаленою популярністю, як і торговельні розкладки, що пропонували відвідувачам продукти природного походження та екологічно чисті харчі.
У рамках цьогорічного фестивалю були вперше започатковані унікальні змагання «Трипільські ігри», де бажаючі мали можливість конкурувати між собою не лише фізичною силою, а й знаннями з історії епохи енеоліту. Історичний Рух України за підтримки Ордену Золотого Єдинорога пропонував постріляти з луку, і на окремо обладнаному майданчику інструктори навчали новобранців, як правильно користуватися зброєю наших пращурів.
Екомайданчик об’єднував різноманітні екологічні тренінги, основними темами яких були здорове харчування (анти-фасфуд), зелені ініціативи, екобудівництво. Загалом, «Живи екокультурно!» – закликав відвідувачів екомайданчик.
Територія їжі зі свого боку пропонувала традиційні українські страви на будь-який смак, що готувалися одразу на вогні – у велетенських казанах і на не менш велетенських пательнях.
Трав’яні чаї, різновиди і перелік яких навряд чи можливо зараз згадати, під спекотним ржищівським сонцем користувалися шаленою популярністю.
Територія здоров’я навчала, як вірно збирати польові трави, робити щоденну гімнастику, займатися йога, вести тверезий спосіб життя, проводити казко- та арт-терапії.
Однією з перших на фестивалі стартувала літературна сцена, яка зібрала молодь на поетичні слухання. Вірші сучасних українських поетів, роздруковані на окремих аркушах, прикрашали намети, літературну сцену та натягнуті мотузки, наче випрана білизна.
Ліворуч сцену охороняв ідол сучасного літературного процесу, який вказував відвідувачам на місце виступу літераторів.
Публіка аплодувала виступам молодої літератури, а саме Дмитру Княжичу, Тані-Марії Литвинюк, Сергієві Пантюку, Вано Крюґеру, Марисі Руцькій, Євгенці Чугуй, Роману Скибі, Анатолію Дністровому, Оксані Самара. Компанію прозаїків представляли Андрій Кокотюха, Богдан Жолдак, Марина Соколян і Євгенія Кононенко. На дитячому майданчику малеча могла послухати казки Сашка Лірника і посмикати його самого за довге волосся. Українські видавці пропонували відвідувачам путівники, дитячі і дорослі книги, історичні та мистецькі видання, а поблизу літературної сцени діяв буккросинг, де охочі обмінювалися книгами.
Не пасли задніх і творчі майстерні ремесел, де кожен бажаючий міг пізнати ази з ліплення пташок із тіста, плетення солом’яних іграшок, реконструкції трипільської кераміки, випалу глиняного посуду за старовинними технологіями. Народна майстриня Валентина Бердник-Сокоринська та майстриня Купава Литвин показували майстер клас з витинанки, виготовлення ляльки-мотанки. Окрім того діяли майстер класи з гончарства, писанкарства, соломоплетіння.
На ярмарку охочі могли придбати одяг ручної роботи, що, певно, здатний відповідати всім можливим еко-стандартам світу. Спокуса еко-шопінгу прокинулася майже в кожної дівчини й молодиці, що не були байдужими до багатющих скринь, ущент набитими прикрасами, обручами, намистами, коралями ручної роботи. Олена Журавчак та Анна Мірзоніжотова навчали, як креативно можна розмалювати та розшити власні еко-торбинки, декоративні подушки, сплести «ловців снів».
Однією з особливостей фестивалю стала різнопланова та насичена танцювальна програма. Щодня на малій сцені діяли театри-студії, творчі лабораторії та майстер класи з танців народів світу. Дивлячись на багатство рухів, ритмів, темпів і пластики людських тіл, від цього видовища аж голова йшла обертом і хотілося самому навчитися цій екзотиці. Старовинні кельтські, бретонські та англійські народні танці, шотландська полька та єврейський танок, техніка індійських та ірландських, болгарських та японських танців, етнічні афро-кубинські та ямайські танці – від цього переймало дух.
Українсько-японський культурний центр демонстрував традиційний японський танець Бон-одорі, в якому поволі наростає темп й учасники наче потрапляють у коловорот, із якого не можуть вибратися.
Буквально приворожили громадян фестивалю вечірні та нічні вогненні дійства: майстер-класи вогняного мистецтва стаф, роупдарт, пої, різноманітні обряди, в яких взяли участь творчі колективи «Радослав», Школа вогняних мистецтв FireArt, European Juggling Association, Київський вогняний театр, театр вогню «Палаюча зірка» та багато інших. Окремою фантастичною містерією були барабанні шоу – українські язичницько-етнічні та закордонні.
Але пору надвечір’я, вже традиційно, повністю монополізували музичні виконавці. Велика сцена, що була розташована на схилі і за якою виднілася панорама вечірнього Дніпра, освітлювала нічну територію фестивалю та гуркотіла своїми звуками над усією округою. Це було справжнє цунамі сучасної української якісної музики. Піккардійська Терція і Русичі, Mad Heads XL і PoliКарп, Крихітка і Даха-Браха… Перелік усіх гуртів і виконавців, що брали участь у фестивалі, просто велетенський.
Студент із Києва Максим, який приїхав на фестиваль, жартома сказав, що прибув сюди відпочити, але подібного ритму не очікував. «Такий драйв! Стільки емоцій! Мені тепер кілька днів треба буде відходити від цього! Наступного року я обов’язково тут буду!» – ділився своїми враженнями його друг Нестор. Від насиченої програми багато хто ховався по наметах.
«Трипільске коло» завершилося. Але кожне коло робить оберт, то ж – до наступного року.
.jpg)