Загроза КНР — очевидна, наявна й чітко зрозуміла. У минулому Китай експлуатував ту саму моральну й ментальну лінь, що полегшила життя Кремлю. Тепер Захід прокинувся. Про це на сторінках Тижня пише Едвард Лукас, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (СЕРА, Варшава й Вашингтон).
«Перший важливий для нас урок, який ми запізно засвоїли: гроші — другорядна проблема. Розрив наших ланцюгів постачання з Китаєм коштуватиме дорого. Шукати альтернативи китайським технологіям означатиме поступатися зручністю й адаптивністю. Безпечніше життя означає трохи бідніше життя, коли доводиться жертвувати деякими речами, які роблять наше існування легшим та приємнішим. Але, на мою думку, зараз ми готові до цього з Китаєм. Ми не хочемо залежати від агресивної, віроломної комуністичної диктатури, коли йдеться про важливе фармацевтичне постачання (і то лиш один приклад). Тож доведеться платити відповідну ціну», — пише він.
Другий урок, за словами Лукаса, в тому, що безпека полягає в солідарності (на зовнішньому та внутрішньому рівнях). Комуністична партія Китаю вправно націлюється на окремі країни, що намагаються їй протидіяти. Проте колективний опір її лякає. Європейський Союз, НАТО та інші міжнародні організації — це найкращий спосіб стримувати й обмежувати Китай, а також найкращий спосіб взаємодії з Росією Владіміра Путіна. На внутрішньому рівні пандемія коронавірусу підкреслила значення стійкості й злагодженості. Мускули та звички, що Захід розвиває в боротьбі проти однієї загрози, знадобляться в боротьбі проти іншої. Політична війна Китаю основана, як на те, на знайомих лєнінських принципах.
«Віроломство, некомпетентність та залякування режиму в Пекіні вивели всі ці заходи на наш порядок денний. Удячність у нас має поєднуватися із соромом, враховуючи колосальні економічні й гуманітарні наслідки нашого навчання», — зауважує він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»