Впливовість Китаю означає, що він може диктувати умови зовнішньому світу чи принаймні тим країнам, чий комерційний успіх залежить від нього. Про це на сторінках Тижня пише Едвард Лукас, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон).
«Голлівуд, який суттєво залежить від китайського ринку, з 1997 року не випустив жодного фільму з критикою цієї країни. Згідно з доповіддю організації PEN America, кіноіндустрія змінює «акторів, сюжет, діалоги й декорації» за велінням влади КНР, «формуючи уявлення, насаджуючи чутливості й визначаючи нові межі того, що можна показувати, говорити й розповідати… Це стосується не тільки блокбастерів. Побіжний зв’язок із не голлівудським фільмом, що містить критику Китаю, може зашкодити кар’єрі», — повідомив він.
Наступні мішені, за словами Лукаса, — музеї й університети. Вони вразливі тому, що в більшості країн мусять бути винахідливими, шукати партнерів, спонсорів і клієнтів, зокрема й у таких авторитарних державах, як РФ і КНР. Взаємодія між недофінансованими культурними інституціями і спраглою контролю Комуністичною партією Китаю фатальна для наукової свободи.
Він зауважує, що раніше увага приділялася насамперед викраденню інтелектуальної власності й таємниць у сфері оборони. Нині під удар потрапляє свобода слова, особливо після прийняття закону про національну безпеку Гонконгу, який криміналізує критику китайського правління будь-ким будь-де у світі. Тепер учитель чи студент, що приїхав у Гонконг чи КНР (або в такі країни, як Таїланд, де людей можуть екстрадувати на вимогу Пекіна), ризикує арештом на підставі його висловлювань або досліджень.
«У багатьох може виникнути спокуса до самоцензури. Це забезпечить Китаю легку перемогу. Проте опір (за умови участі достатньої кількості людей) завдає поразки агресорам у Пекіні», — наголосив експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»