Автор наголошує, що правила написання слугують потужним виявом політичної влади. "У матеріалах про Білорусь західна зарозумілість і російський колоніалізм переплітаються. Внаслідок русифікації за радянського (а раніше за царського) правління навіть усередині країни багато місцевих назв та імен зазвичай передавалися російською. Отже, лідерку опозиції звуть "Светлана Тихановская", що транслітерується англійською "Svetlana Tikhanovskaya" або німецькою "Swetlana Tichanowskaja". Однак білоруською вона Святлана Ціханоўская, що транслітерується англійською "Sviatlana Tsikhanouskaya" або німецькою "Swjatlana Zichanouskaja", – зазначає Едвард Лукас.
Читайте також: Після затримання Пратасєвіча репресії в Білорусі наростають
За словами журналіста, ще більше ускладнює ситуацію те, що є дві версії письмової білоруської: широко використовувана радянська і старіша, чистіша, але більш рідкісна тарашкевиця."Ось чому Кремлеві й режиму в Мінську добре ведеться, тимчасом як опозиція нікуди не просувається, а Захід майже нічого не робить для допомоги. Пані Ціханоуска наполегливо мандрує іноземними столицями, збираючи фотозйомки. Її приймають тепло, але результатів нуль. Фотографії непогані, але нам бракує слів для їхнього опису, зокрема через те, що ми не знаємо, як пишуться білоруські імена або чому важливо писати їх правильно", – йдеться в матеріалі.
Тим часом, звертає увагу Едвард Лукас, білоруси потрапляють за ґрати на тривалий час або "передчасно гинуть за кордоном, як-от київський активіст Віталій Шишов (так здебільшого його називають ЗМІ, але білоруською його ім’я вимовляється Віталь Шишоу)". "А Владімір Путін (це ім’я мешканцям Заходу дається легко) отримує, що хоче: дедалі тісніші зв’язки у військовій і безпековій сферах. Його не обходять білоруські правила написання. Бо ж усі, з ким він має справу, говорять російською", – резюмує автор.