До кінця другого терміну Барака Обами союзники США в Європі почувалися захищенішими й сильнішими, ніж на початку його президентства, стверджує автор, адже він підштовхнув НАТО ухвалити належні плани дій на випадок екстрених ситуацій для оборони країн Балтії й вирішив збільшити американську військову присутність у Європі після нападу Росії на Україну. Це була страшенно запізніла й надто незначна підтримка, але краще так, ніж ніяк.
“Україні, Польщі, країнам Балтії й іншим союзникам слід мати це на увазі, коли вони перетравлюють найбільшу помилку адміністрації Байдена. Так само як із системами протиракетної оборони 2009 року, рішення має виправдання: зважаючи на те, що «Північний потік-2» завершено на 98%, напевно, вже не було сенсу намагатися його зупинити. Однак США мали б значно завзятіше вести переговори з Німеччиною від імені своїх друзів і союзників, зокрема від України, якій загрожують великі збитки через утрату прибутків від транзиту газу”, – пояснює Едвард Лукас. На думку автора, Німеччина натомість дала паперові обіцянки й мізерні суми.
Читайте також: США посилили тиск на європейські компанії через "Північний потік-2"
“Сумнозвісне рішення адміністрації Байдена більше не блокувати російсько-німецький проєкт газопроводу “Північний потік-2” дає Кремлю крила, послаблює Україну й Польщу”, – пише Едвард Лукас та додає, що Україна не безпідставно розлючена: “Ніби сиплячи сіль на рану, американські дипломати ще й звеліли українським колегам не нарікати на угоду”.
Незважаючи на цілком логічні причини злитися, автор стверджує, що “загравання України з Китаєм” лише погіршує ситуацію. “Інтерес Піднебесної опортуністський. Захід, попри всі вади, хоче, щоб Україна досягла успіху”, – йдеться у тексті.
Рішення щодо “Північного потоку-2” сигналізує про зміну ставлення США до Росії і, на думку Лукаса, “можливо, відбиває хибне неокіссінджерівське переконання, наче Москву можна розлучити з Пекіном” .