Пам’ять британців про війну залишається ганебно вибірковою: серед багатьох білих плям – замовчування масових убивств польських офіцерів у Катині й повоєнна депортація козаків та югославських антикомуністів, які загинули потім від руки Сталіна. Про це у своєму матеріалі пише британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.
"Замість знову носитися в чергову річницю із власною історією великі країни повинні скористатися нагодою, щоб поміркувати про цю війну з позиції народів, які вони прирекли на тортури між нацистським молотом і радянським ковадлом. Такі думки тривожать. Історія про «правильну війну» – зручна і проста. Але насправді Друга світова не була просто битвою добра і зла. У ній було багато сторін, а між ними – складні, заплутані відносини. Скільки сучасних британців могли б пояснити (не кажучи вже про те, щоб виправдати), чому їхня країна оголосила в 1941-му війну Фінляндії, тоді як, наприклад, США цього не зробили?", – пише Лукас.
За його словами, в багатьох випадках компенсації і досі немає (серед прикладів – примусова позика, видана Німеччині окупованою Грецією і досі не повернута, або награбовані радянськими військами в Естонії та інших країнах матеріальні цінності).
"Але ще більше значать слова. Ця річниця дає нагоду разом розвіяти міфи, нав’язані Росією (кожен, хто воював проти Радянського Союзу, – «фашист»), а також застарілу брехню про те, що німецькі тюрми й фабрики смерті на окупованій території були «польськими таборами». Німцям найкраще випадає говорити про це, і вони повинні сказати своє слово голосно й чітко", – зауважив публіцист.
Детальніше читайте у черговому номері журналу "Український тиждень".