Хай би хто переміг на виборах, союзникам США доведеться допомагати новій президентській адміністрації давати раду з китайським викликом. І за Дональда Трампа, і за Джо Байдена наступна президентська адміністрація матиме із Китаєм роботи по вуха. Про це на сторінках Тижня пише Едвард Лукас, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон).
«Адже навіть критики Трампа неохоче визнають, що попередні адміністрації нехтували головним геостратегічним викликом XXI століття. Тепер знадобляться безпрецедентні зусилля на всіх фронтах: економічному, військовому, технологічному; і понад усе — жорстке регулювання для послаблення загрози, посилення стійкості й стримування. Злагоджений Захід усе ще має сили протистояти комуністичній владі в Пекіні, а ось у разі розколу приречений на загибель, і ми житимемо у світі, облаштованому на догоду Сі Цзіньпіну і його наступникам», — пише він.
Отож, зауважує Лукас, у наступні чотири роки визначальним питанням буде те, чи зможуть США та їхні атлантичні й тихоокеанські союзники згуртуватися в дієву коаліцію. Це вимагатиме компромісів на всіх напрямах — і серед союзників, і у Вашингтоні. Підхід адміністрації Трампа до альянсів, безсумнівно, вимагає корекції. Недолуга риторика в стилі «Америка понад усе» не вселяє ані довіри, ані ентузіазму. ЄС, може, і суперник певною мірою, але немає сенсу називати його ворогом. НАТО несправедливо обтяжує США, однак це також фундамент глобального впливу американців. Затяту транзакційну систему складніше любити й виправдовувати перед виборцями, ніж знайому й натхненну ідею цінностей, засновану на правилах світового ладу.
«Саме тому багатьох європейців засмутить Трампова перемога й потішить Байденова. Вони мають такий привілей, але повинні бути готовими негайно відставити свої вподобання й взаємодіяти зі Сполученими Штатами, якими вони є, а не якими їх воліли би бачити. Карикатури — чи то прихильні, чи то знущальні — не портрети. Політика США за Дональда Трампа була не такою поганою, як стверджують його критики. Адміністрація Байдена не поверне золотої доби — передусім тому, що її ніколи не було», — пише експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»