Перша розмова дослідника американської літератури Максима Нестелєєва з циклу «В лабіринтах американського постмодернізму: література», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium».
Говоримо про Джона Гоукса – сюрреаліста, антиреаліста, авангардиста, постмодерніста і просто експериментатора.
Його роман «Канібал» став межовим для американської літератури, і в ньому Гоукс показав як у післявоєнному, післямодерному світі треба переосмислювати історію, сюжет, персонажів і художню деталь.
Пізніша його творчість підтвердила переконання Леслі Фідлера про те, що порнографія, ставши частиною масової культури, перетворилася на повноцінний жанр високої літератури.
Романи Гоукса 1970-1980 років – частково або переважно еротичні й порнософські, у них він, услід за Бодрійяром, утверджує думку про спокусу як філософську категорію.
Водночас його романи – дуже земні й тілесні. Отілеснення оповіді й текстуалізація світу для Гоукса важливі передусім як розрив з попередньою модерністською традицією та намагання прокласти власний шлях, яким уже простували пізніші постмодерністи.