П’ята розповідь дослідника американської літератури Максима Нестелєєва з циклу «В лабіринтах американського постмодернізму: література», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium».
Джон Барт (нар. 1930) — металітератор, постмодерніст, експериментатор. У перших двох романах, на його думку, вигадав нігілізм, але потім почитав іншу літературу і зрозумів, що не був у цьому першопрохідцем 🙂
В «Баришнику дур-зіллям» на основі посередньої 21-сторінкової поеми Ебенезера Кука початку XVIII століття зробив геніальний, понад 800-сторінковий роман. В «Козлоюнаку Джайлзу» Барт вивів університет як універсум. В новаторській серії оповідань «Загублений у кімнаті сміху» серед героїв є сіамські близнюки, Менелай, сперматозоїд, заголовок, Джон Барт і Бог як таємничий механік атракціонів. Вважав, що пише в стилі ірреалізм, переосмислював міфи, ще за життя став спочатку культовим, а потім класичним автором.