У суботу, 29 жовтня, президент США Джо Байден вже віддав свій голос на проміжних виборах до американського Конгресу. Самі вибори мають відбутися 8 листопада. Чимало американських видань пишуть, що економічні чинники будуть мати вирішальне значення на цих виборах. Про це свідчить і громадська думка. Так, згідно із даними опитування, проведеного американським аналітичним центром Gallup, 49% американських виборців стверджують, що економіка цього року буде для них «надзвичайно важливою» під час голосування. Так само важливими є питання абортів та злочинності, але тим не менш кількість тих, хто вважає ці питання «надзвичайно важливими» чинниками у своєму виборі, є меншою – 42% та 40% респондентів відповідно. З огляду на це, британське видання The Economist вирішило проаналізувати економічну політику чинного президента Джо Байдена протягом останніх 20 місяців.
Через сплеск інфляції (або як назвали її противники демократів та чинного американського президента – «байденфляції»), якому не видно краю, та провал по деяких обіцянках президента щодо соціальної політики, на перший погляд видається, що економічна політика Джо Байдена упродовж перших 20 місяців перебування у Білому домі була в кращому випадку втраченою можливістю. Однак, як пише The Economist, погляд під таким кутом означає, що ви не помічаєте змін, які чинна адміністрація започаткувала трьома великими законодавчими актами: законом про інфраструктуру (вартістю $1,2 трлн), законом про напівпровідники та науку ($280 млрд) і пакетом витрат на боротьбу зі зміною клімату ($390 млрд). «Усі три подані як законопроєкти про витрати частково тому, що запекле протистояння між демократами та республіканцями робить майже неможливим голосування будь-яких інших заходів у Конгресі. Але їхній намір масштабний: серед іншого сприяти американському виробництву, допомагати середньому класу та робити економіку екологічнішою. Щоб досягти цих цілей, закони спрямовані на реорганізацію моделі зростання Америки, надавши державі вирішальну роль у спрямуванні інвестицій усередині країни та управлінні торгівлею за кордоном», — пише видання.
Читайте також: ОПЕК+ скорочує квоти. Чи справді картель спішить рятувати Путіна і до чого тут вибори у США
Ці зміни вже охрестили «Байденомікою». Чому вони настільки важливі? Протягом десятиліть американські чиновники скептично ставилися до державного втручання в економіку. Хоча іноді й вдавалися до неї. США були головним «апостолом» глобалізації, прагнучи аби американські підприємства мали доступ до усього світу. «Дональд Трамп відкинув цей підхід, зневаживши вільну торгівлю та пообіцявши відродити американське виробництво. Але його політика часто була половинчастою, а адміністрація хаотичною», – пише The Economist. А от за часів президентства Джо Байдена цей зсув врешті відбувся. «Дебати в урядових колах точаться вже не про те, чи варто взагалі проводити промислову політику, а про те, як зробити її найбільш ефективною. Таким же чином, адміністрація не прагне відродити необмежену глобалізацію; натомість вона хоче ізолювати суперників і змінити комерційні зв’язки з союзниками», – наголошують автори статті. Якщо такий амбіційний порядок денний вдасться втілити, це принесе різкі зміни для країни. Хоча є й потенційні підводні камені. Зокрема, серйозний негативний вплив може мати сильна інфляція. Білий Дім відкидає той факт, що це його вина, вказуючи на те, що це глобальний феномен і що центральний банк має з нею розібратися. Це так, утім The Economist вважає, що «майже половина «додаткової» (2,5%) інфляції в Америці, порівняно з її нормою до пандемії, пояснюється марнотратством уряду». Утім Джо Байден не єдиний, хто доклався до зростання інфляції через збільшення видатків. У 2020 році Дональд Трамп підписав закон про економічне стимулювання на суму понад $3 трлн для протидії пандемії. Внесок Байдена трохи скромніший: у березні 2021 року він підписав Закон про План із порятунку Америки (American Rescue Plan Act, arp) на $1,9 трлн, де були виплати сімʼям, щедріші виплати із безробіття та ін.
«Але в той час як стимул Трампа надійшов, коли Америка страждала від економічного еквівалента зупинки серця, стимул президента Байдена зʼявився, коли вона почала здорове одужання. Він влив стільки грошей в економіку (дефіцит понад 10% ВВП другий рік поспіль), що попит на товари надзвичайно зріс, а разом з ним і інфляція», – пише The Economist. У чинного президента вважають утім, що велику інфляцію краще розглядати як величезне відновлення ринку праці: рівень безробіття в країні різко скоротився з 15% у середині 2020 року до лише 3,5% зараз, що відповідає найнижчому показнику за 50 років. Але відновлення ринку праці вже тривало, коли Джо Байден став президентом. Тож стимули Байдена цілком могли «перегріти економіку».
Читайте також: Кров економіки. Що зараз відбувається на нафтовому ринку
Три законодавчі акти «Байденоміки» (про інфраструктуру, напівпровідники та науку та зміну клімату), прийняті вже у 2022 році, передбачають інвестиції близько $1,7 трлн протягом наступного десятиліття. У порівнянні із американською економікою – це геть небагато – щорічно менше 1% ВВП, але як пише The Economist, ці державні кошти можуть каталізувати приватні інвестиції і це відбувається навіть вже, усього за кілька місяців після того, як ці закони підписав президент. Так, Intel вже говорить про інвестиції на суму $100 млрд у штаті Огайо, а Micron – про $100 млрд у Нью-Йорку. Інші технологічні компанії (Qualcomm та Wolfspeed) також заявляють про свою готовність інвестувати. «Адміністрація Байдена подвоїла фінансування досліджень, створила інституції, щоб продемонструвати, як працюють нові технології, і почала використовувати свої можливості щодо закупівель, щоб збільшити попит на них. Коротше кажучи, вона працює над розвитком ланцюга від інновацій до впровадження найсучасніших продуктів», – пише видання.
Економічна політика чинної адміністрації не зупиняється на американських кордонах. З одного боку Джо Байден працює над тим, аби залагодити ті проблеми у відносинах із союзниками, які утворилися після президенства Дональда Трампа. З іншого – у його політиці також присутній дух трампівської «America first» концепції. «Він майже зачинив двері для звичайних торгових переговорів. Байден посилив зобов’язання «купувати американське» у федеральних правилах закупівель. І деякі з податкових пільг, запропонованих відповідно до нової промислової політики, будуть доступні лише для фірм, які відповідають вимогам для внутрішнього вмісту та виробництва, на великий гнів торговельних партнерів Америки», – пише The Economist.
Читайте також: FAZ: Війна в Україні проявила екзистенційну залежність Німеччини від армії США
Разом із партнерами чинна американська адміністрація встановлює нові канали співпраці. Так, із європейцями США започаткували Раду з торгівлі та технологій (ttc) – «форум, щоб гарантувати, що Захід дотримується послідовного підходу у своєму технологічному суперництві з Китаєм». В Азії ж створено Індійсько-тихоокеанські економічні рамки, які мають сприяти у співпраці. Однак європейці скаржаться, що новий підхід американської адміністрації змушує їхні компанії інвестувати у виробничі потужності США, якщо вони хочуть мати пропоновані американцями пільги. The Economist пише, що для того, аби працювала підтримка партнерів і друзів, американцям доведеться зробити свої правила більш гнучкими. Так, наприклад, внутрішні вимоги було скориговано, аби включити запчастини до електромобілів, виготовлені в Канаді та Мексиці. Однак цього не було зроблено із іншими країнами, з якими США мають угоду про вільну торгівлю.
Успіхи «Байденоміки» багато в чому залежатимуть також від результатів проміжних виборів. Якщо котрась із палат Конгресу потрапить під контроль республіканців, прогрес «Байденоміки» може сповільнитися до «повзання», вважає The Economist. Хоча закони про інфраструктуру та напівпровідники, а також жорстка позиція щодо Китаю, мають підтримку серед представників обох партій. Тому можна сподіватися, що це надасть цій політиці більшої довговічності.