Друга світова виявилася, певно, найтяжчим періодом в історії Клайпеди, бо її нещадно бомбардували як Червона армія, так і нацисти. На момент входу туди радянських військ більш як половина будівель Старого міста, включно з 10 католицькими та лютеранськими церквами, були зруйновані. Проте там і досі є на що подивитися. Скажімо, залишки давнього замку Мемель, де зараз міститься музей історії міста. Також збереглася й сама забудова житлових кварталів XVII–ХIХ століть зі старовинними будинками та прямими вузькими вуличками, блукати якими – саме задоволення.Купецькі й бюргерські будинки старої Клайпеди, котрі, на щастя, дійшли до наших днів, є чудовим зразком німецької архітектури фахверкового типу, тобто це кам’яниці з дерев’яним брусованим каркасом. Окрасою міста є неоготичні будівлі з червоної цегли – Головний поштамт і Клайпедський університет, який почав діяти 1991 року вже після відновлення незалежності Литви у приміщеннях колишніх казарм.
СТРОКАТЕ РОЗМАЇТТЯ
По війні спустошену Клайпеду заселяли вихідці із сусідніх регіонів Литви, а також із РРФСР. Зараз у місті більшість населення становлять литовці, однак російська меншина є доволі помітною – понад 28%. Тому російськомовними тут є ціла мережа дитсадків та шкіл і одна з радіостанцій.
Проте, на відміну від сусідньої Латвії, де російськомовне населення становить більш ніж 40%, Литва ніколи не мала «лінгвістичної» проблеми: на часприйняття незалежності росіян тут було менш як 10%. Нині цифра ще зменшилася – до 6%. Литовські росіяни переважно почуваються на своїй другій батьківщині вельми добре – майже всі давно опанували тутешню мову й повертатися на рідні простори не збираються. Поготів – багато з них є щирими патріотами балтійської держави.
Нащадки депортованих колись німецьких жителів міста, які й досі називають себе мемельлендерами, живуть переважно досить компактно на теренах сучасної Німеччини й по змозі підтримують зв’язок зі своєю історичною батьківщиною. У Клайпеді є також і поляки, третя за кількістю національна меншина, проте польську мову тут почуєш нечасто.
СКАРБИ ДУХОВНІ
Із Клайпедою були пов’язані багато знаних діячів німецької культури, таких як відомий астроном Фрідріх Вільгельм Арґеландер і поет ХVII століття Сімон Дах. Саме завдяки останньому в серці міста – на Театральній площі, навпроти історичної будівлі міського драматичного театру, з’явився пам’ятник, який можна вважати місцевим символом: скульптура дівчини на ім’я Анна, а на постаменті – барельєф поета. Річ у тім, що саме тут, у своєму рідному місті, Сімон Дах познайомився з гарною німецькою панною, в яку закохався з першого погляду. Подейкують, що почуття було взаємне, проте Анна вже належала іншому. Закоханий поет вилив свою тугу за коханою в ліричних рядках, створивши вірш «Анке з Тарау», який став класикою німецької літератури. Коли Клайпеду анексувала гітлерівська Німеччина, перетворивши її знову на Мемель, скульптура таємничим чином безслідно зникла. У 1990-х її відновили за старими малюнками та світлинами.
Хоча Клайпедський край більшу частину своєї історії належав Німеччині, його роль в утвердженні та становленні національної литовської мови й культури була визначною. Саме з цього регіону, який іще називався Мала Литва, у другій половині ХІХ століття таємно переправляли недозволені книжки на литовські землі, що належали Російській імперії, в якій діяла заборона на друк литовських видань латинкою. Буремна історія цього краю, в якій усе литовське тісно переплелося з німецьким, представлена в Музеї історії Малої Литви.
Клайпедські експозиції старожитностей хоч і нечисленні, проте унікальні. Як-от Музей годинників, що розмістився в затишному особняку біля Головної пошти на Липовій вулиці. Тут є коштовні експонати різних епох, а також багато цікавої інформації про історію людського виміру часу. У Музеї ковальства можна побачити дивовижні ковані зразки знаменитих литовських хрестів, а в Картинній галереї Пранаса Домшайтіса, литовського художника-експресіоніста європейського масштабу, окрім картин самого митця, зібрано цікаві зразки образотворчого мистецтва Литви, Росії та країн Західної Європи.
МОРЕ ВЕЛИЧІ
Та найбільша місцева атракція – Балтійське море, чарівне за будь-яких погодних умов. А погода тут навіть улітку показує свої вибрики – сонце часто-густо змінюється дощем, хмарністю й вологою прохолодою. У сонячні й погожі дні Балтика зачаровує спокоєм і величчю, а за негоди чи взимку вона все одно прекрасна, навіть у своїй суворості. У межах міста діють морські пляжі – «Герулей» і «Мелнраге», а на Куршській косі лише за 10 хвилин на поромі – «Смільтіне».
Із водною стихією було пов’язане життя місцевих жителів у всі часи та епохи. Може, саме тому тут і з’явився Музей моря – на самому кінці Куршської коси. Це одне з найбільших і найбагатших зібрань такого штибу в Європі. Тут, на теренах старого форту Копгаліс, у залишках фортифікаційних споруд розмістився величезний акваріум із тисячами видів морських риб і тварин, а також морський зоопарк. Велика частина експозиції присвячена історії мореплавства й суднобудування як у світі, так і в самій Литві.
Клайпедський порт – одна з небагатьох незамерзаючих північних гаваней Європи. Він обслуговує і пасажирські круїзні лайнери, й вантажні судна. Дивитися на кораблі, які відпливають і прибувають, – що може бути романтичніше? Особливо у серпні, коли в місті відбувається щорічна міжнародна регата вітрильників.
СВЯТО, ЯКЕ ЗАВЖДИ З ТОБОЮ
У Клайпеді завжди є що робити й нема часу на нудьгу. Це місто ніколи не дозволяє сумувати своїм мешканцям, а гостям і поготів, бо тут у будь-яку пору року є цікаві події. Наприклад, улітку знамените на всю Литву Свято моря приваблює туристів з усіх сусідніх регіонів та країн, перетворюючи місто на один суцільний ярмарок із численними забавами. Тоді рікою тече литовське пиво, кількість місцевих сортів якого вразить будь-якого досвідченого пиволюба. Щоправда, тутешні жителі намагаються тихо пересидіти цей час у себе вдома.
Для шанувальників спокійнішого, чи то пак духовнішого відпочинку в Клайпеді також безліч можливостей, бо тут проходить багато міжнародних культурних подій – фольклорних, театральних і поетичних фестивалів, а також концертів класичної музики. Окремо варто виділити знаменитий Джазовий фестиваль Клайпедського замку. Джазові імпрези відбуваються й у багатьох затишних кав’ярнях та барах міста. Адже хай там як, а джаз – це друга релігія литовців (перша, звісно ж, баскетбол). Що казати, коли й сам мер міста Вітаутас Ґрубляускас – відомий далеко за межами Литви джазмен, прекрасний вокаліст і віртуозний трубач. До речі, мешканці Клайпеди просто обожнюють свого міського голову не лише за його гру, а й за вміле господарювання та «близькість до народу»: пан Вітаутас, незважаючи на свій статус політика й славу музиканта, залишається простою і відкритою людиною – користується громадським транспортом, регулярно спілкується з городянами.
Воно й не дивно, адже в цього міста може бути лише такий голова. Просто від самого початку існування Клайпеди тут навіки оселився дух свободи й толерантності. А хто його відчув, той завжди захоче повернутися сюди ще.
Читайте також: Балтійський шлях
Як доїхати
Автобусна поїздка з Києва/Львова до Вільнюса й назад коштує 874 грн; літак із Києва – від 2636 грн. Ціна квитка на автобус від Вільнюса до Клайпеди приблизно відповідає 150 грн
Варто побачити
Залишки старого замку Мемель – нині тут музей історії Клайпеди.
Картинна галерея Пранаса Домшайтіса, литовського художника-експресіоніста.
Музей годинників міститься в будинку XIX століття. Тут можна побачити найрізноманітніші їх зразки – від сонячних до електронних.
Музей моря містить комплексну експозицію (включно з історією мореплавства, рибальства, суднобудування). Є величезний акваріум із тисячами видів морських риб і тварин, а також морський зоопарк і дельфінарій.