Яку економічну політику проводить уряд «Права і справедливості»? У чому запорука економічного зростання Польщі? Яку роль відіграють у її розвитку європейські фонди? Про це Тиждень спілкувався з польським економістом і
публіцистом Віктором Войцеховським.
Основні аспекти економічної політики нового уряду. Уряд, сформований ПіС, офіційно піддає сумнівам багато економічних реформ, які були втілені в життя протягом останніх 25 років. Основним і водночас найдорожчим проектом нової команди є запровадження універсальних соціальних виплат сім’ям обсягом 500 злотих за місяць на дитину. А її найпомітніший недолік — величезні витрати бюджету (близько 1% ВВП за рік), бо право на такі трансферти не прив’язане до доходів родини. Крім того, ці виплати можуть суттєво зменшувати бажання працювати в багатодітних сім’ях і таким чином формувати стійку залежність від соціальної допомоги в людей із низькою професійною кваліфікацією.
Понад те, відповідно до популістської передвиборчої обіцянки уряд ПіС хоче повернути попередній низький пенсійний вік (тобто 60 років для жінок та 65 років для чоловіків). Але тільки в перші роки така зміна обійдеться державі в середньому приблизно в 0,5% ВВП на рік. З огляду на високі темпи старіння населення надалі ці суми можуть поступово зростати навіть до 1% ВВП. На мою думку, початок поетапного підвищення пенсійного віку до 67 років для обох статей, що вилилось у продовження професійної активності поляків, був однією з найважливіших економічних реформ, запроваджених попереднім урядом.
Читайте також: Польська опозиція: розколота платформа
У 2016-му програму допомоги на дітей цілковито фінансуватимуть з одноразових надходжень (прибутку Національного банку Польщі та коштів, виручених від тендера на частоту LTЕ), але вже наступного року їх не буде. Попри запровадження нових секторальних податків (зокрема, для банків та магазинів із великою площею), а також збереження підвищеної ставки ПДВ, новий уряд не уникне в 2017-му зростання дефіциту бюджету. Відразу після виборів 2015-го правлячий кабінет ПіС послабив так зване регулювання видатків, яке мало тримати в межах бюджетні витрати, особливо в період хорошої кон’юнктури. Відтак, незважаючи на відносно високий темп зростання ВВП (3,0–3,5%), який поки що утримується і прогнозується на найближчі роки, у 2017-му дефіцит державних фінансів зросте приблизно до 3% ВВП. Варто згадати, що тільки торік Польщі вдалося досягти показників, необхідних для завершення процедури подолання надмірного дефіциту, обов’язкової для члена ЄС. Достатньо незначного вповільнення темпу зростання — і до неї знову доведеться повернутися. У нинішній ситуації, коли основним рушієм зростання економіки є внутрішній попит, для досягнення бажаного ми маємо щонайменше сформувати збалансований бюджет, а може, навіть із незначним профіцитом. Той факт, що нова влада радикально ігнорує необхідність відновлення державних фінансів, може нам дорого коштувати.
Уряд дуже оптимістично вважає, що нові соціальні витрати буде фінансовано завдяки підвищенню ефективності фіскальної системи й додатково коштом нових зборів у різних секторах економіки. Звісно, у Польщі є велика проблема з ефективністю стягнення ПДВ й податку на прибуток підприємств. Але очікуваних додаткових надходжень поки що немає, і не факт, що їх можна буде отримати так швидко, як сподіваються міністри.
Крім надто експансивної фіскальної політики, яка, на думку представників уряду, має пришвидшити темп зростання ВВП, нова команда тяжіє до посилення ролі держави в економіці. На практиці це виражається в повній зупинці приватизації, оскарженні раніше підписаних приватизаційних угод, а також у перебиранні з приватних рук конкретних компаній, зокрема в банківському секторі. Нині страховий гігант PZU, контрольований державним казначейством, веде переговори з італійською групою UniCredit про викуп контрольного пакета її дочки — банку Pekao SA, який за обсягом активів є другим у Польщі.
Економічні виклики для країни на коротко- й середньострокову перспективу. Поточна ситуація в реальній економіці непогана. Однак я вважаю, що Польща повинна серйозно підготуватися до стійкого уповільнення темпу економічного зростання в середньотерміновій перспективі. Базові резерви, що стимулювали зростання продуктивності й давали змогу динамічно розвивати економіку після 1989-го, сьогодні стрімко вичерпуються. Не варто розраховувати на те, що ми розвиватимемося на рівні 4,5% щороку. Якби динаміку зростання вдалось утримати на 3%, це вже було б великим успіхом. Але для цього нам потрібне істотне збільшення продуктивних інвестицій у приватному секторі, які є основним носієм технологічного прогресу.
Читайте також: Зрозуміти Польщу
На жаль, тенденція до посилення ролі держави в економіці, яка нині спостерігається, поступова політизація фінансового сектору, накладання нових податків на банки та великі магазини, які здебільшого належать закордонним інвесторам, — усе це не сприяє інвестиціям. Як і всі постсоціалістичні країни, ми маємо обмежені ресурси державних заощаджень, тож повинні створювати добрі умови для інвесторів із-за кордону. Крім дій лише економічного характеру інвестиційний клімат у Польщі псує конфлікт навколо Конституційного суду. Параліч цієї установи посилює інвестиційну невпевненість, а тому гальмує зростання як внутрішніх, так і іноземних вкладень і змушує інвесторів очікувати вищої премії за ризик. Окрім того, Польща не зможе утримувати належний темп підйому економіки, якщо обмежуватиме пропозицію праці. Кількість людей працездатного віку в країні уже кілька років зменшується з демографічних причин. Замість того щоб знижувати пенсійний вік, як це пропонує ПіС, ми повинні швидко його підвищувати. Я вважаю, що темп цього процесу міг би бути навіть вищим, ніж передбачає реформа, впроваджена попереднім урядом (тобто 67 років для жінок тільки у 2040-му).
У короткій перспективі суттєвий ризик для темпу економічного зростання в Польщі становить кон’юнктура за кордоном. Незважаючи на низькі відсоткові ставки в Західній Європі, економічне зростання там розчаровує. Ми не знаємо, наскільки масштабним буде сповільнення в китайській економіці, куди забагато інвестували численні компанії, після чого вони мають проблеми з обслуговуванням боргів. За таких умов розраховувати, що темпи зростання польської економіки протягом найближчих років становитимуть близько 3,5%, як передбачає уряд, ризиковано.
Основні рушії польської економіки в коротко- та середньостроковій перспективі. Протягом останніх кварталів основним рушієм економічного зростання в Польщі був внутрішній попит. Украй сприятлива ситуація на ринку праці стимулює підйом приватного споживання. Значно гірше з інвестиціями, які в першій половині поточного року впали на 3,6% порівняно з попереднім. Основна причина цього явища — відсутність нових інвестицій, фінансованих спільно державним коштом та з фондів ЄС. Однак падіння капіталовкладень помітне й у приватному секторі: у першому півріччі 2016-го інвестиційні видатки найбільших нефінансових компаній зменшилися на 7,1% порівняно з попереднім роком.
Якщо зважати на прекрасне фінансове становище фірм, сприятливу поточну кон’юнктуру та значне використання виробничих потужностей, це досить неочікувано. Усе вказує на те, що гальмом інвестицій від бізнесу стало посилення невпевненості. Її причини логічно вбачати як у зовнішніх чинниках (зниження економічного зростання в Китаї чи єврозоні тощо), так і у внутрішніх, зокрема у фіскальній експансії, яка без обмеження державних видатків загрожує перерости в бюджетну кризу. Ймовірно, саме тому компанії, прагнучи реалізувати поточні замовлення, воліють наймати нових працівників, яких у разі виникнення проблем звільнять, а не розпочинати нові інвестиції, рентабельність яких обтяжена значними ризиками. Це серйозна пересторога для надто оптимістичних прогнозів, зокрема урядових, щодо економічної активності в найближчому майбутньому. Економічне пожвавлення, яке не супроводжується інвестиційною активністю бізнесу, не має міцного фундаменту.
Читайте також: Ян Пєкло: «Нам треба зосереджуватися на майбутньому, а не на історії»
Фонди ЄС та їхній вплив на економіку. Завершення попередньої фінансової програми на 2007–2013 роки та затримка у використанні коштів із нової на 2014–2020-й, поза сумнівом, є основними причинами падіння інвестицій на початку цього року. Схожі тенденції, зрештою, спостерігаємо в інших країнах регіону.
Вплив фінансування з Євросоюзу на темпи зростання польської економіки оцінюють дуже по-різному. Ці оцінки засвідчують, що кошти ЄС підвищили темп збільшення ВВП Польщі від 0,5 до 1,0 відсоткового пункту. Це, звісно, багато. Утім, я не переоцінював би значення трансфертів ЄС для стійкості економічного зростання в Польщі. Ключовими в його забезпеченні є реформи, що заохочуватимуть підприємців до інвестицій, у результаті яких зростатиме продуктивність приватного сектору. А також реформи, що збільшуватимуть пропозиції праці. Тому я вважаю, що погіршення інвестиційного клімату через невідповідальне підняття державних видатків, упровадження секторальних податків чи конфлікт навколо Конституційного суду надзвичайно шкідливі для темпів зростання економіки в середньостроковій перспективі. Зрештою, як і плани не збільшувати пенсійний вік.
Якщо Польща буде державою, де частка працездатного населення, котра постійно зменшується, муситиме утримувати дедалі більше пенсіонерів, ми не будемо привабливими для спрямування інвестицій. Фінансування з ЄС збільшує темп зростання економіки, але саме собою не забезпечує нам досягнення такого рівня доходів, як у високорозвинених країнах.
—————————————
Віктор Войцеховський — доктор економічних наук, молодший науковий співробітник кафедри Міжнародних компаративних студій у Варшавській школі економіки. У 2004–2008 роках — керівник відділу аналізу ринку праці в Національному банку Польщі, входив до Ради економічної освіти у НБП. У 2008–2011-му — керівник аналітичного відділу організації Лешека Бальцеровича «Фонд громадянського розвитку». Від 2011-го — головний економіст Plus Bank.