Ходорковський на волі «завдяки, природно, президенту Росії Владіміру Путіну», – заявила ведуча прес-конференції, директор музею Берлінської стіни Александра Хільдебрандт, чим викликала нарікання й навіть невдоволене улюлюкання журналістів.
У завершальному ж слові вона провела недвозначну паралель: «Мій покійний чоловік, засновник цього музею, сидів у нацистській в’язниці 17 місяців, і він казав, що у кожного ув’язненого одна і та ж мрія: почути голос «Ви вільні»! Це пережив Міхаїл Ходорковський». Така суперечливість була властива всій події.
Прес-конференцію такого рівня, до якої була прикута увага без перебільшення всього світу, було організовано блискавично і досить демократично: впритул з інтернет-блогерами і незалежними журналістами стояли телевізійники BBC. Однак через відсутність попереднього відбору на захід потрапило незвично багато людей неврівноважених, вони сварилися з колегами аж до штовханини.
Аврал призвів до хаосу і на вході, коли багатьох навіть акредитованих журналістів довго не могли знайти в багатосторінкових списках, і в приміщенні, яке не могло вмістити всіх охочих. Організатори та охоронці спілкувалися і зверталися з пишучою братією різко, грубо відтісняючи людей ледь не як правоохоронці на несанкціонованому мітингу.
Всупереч заходам безпеки, свежоамністована учасниця «Болотної справи» про масові заворушення Анастасія Рибаченко повідомила Тиждень.ua, що з двома соратниками пробралася на прес-конференцію без реєстрації, з чорного ходу. Відчувався досвід активістки з ведення напівпідпільної громадської діяльності в путінській Росії.
Незважаючи на те, що жодної домовленості з ведучими не було, з якоїсь чи не містичної випадковості саме запитання Рибаченко про пораду тим, хто ще перебуває в ув’язненні через свої політичні погляди, спонтанно стало першим. Ходорковський порекомендував в’язням берегти себе і обережно висловив загалом зважену думку про те, що за звільнення їх необхідно боротися тим, хто на волі.
З одного боку, всі раділи звільненню людини і його зустрічі з родиною. З іншого боку, відповідаючи на запитання про дострокове звільнення, колишній нафтовий магнат ніяковів і червонів, що було видно навіть крізь грим: слова «прохання» і «помилування» він вимовляв з хвилюванням, а цю частину коментаря завершив конфронтаційно: «Це моя позиція. А все інше – так сказати, нехай говорять коментатори – вони завжди придумають щось таке».
Крім цього, як пригнічено сказав колишній найвідоміший російський політв’язень з приводу свого колеги Васілія Алєксаняна, якого згноїли у в’язниці у справі ЮКОСа: «Це хрест, який мені нести до кінця життя».
Юлії Тимошенко він побажав якнайшвидшого звільнення і порекомендував Януковичу тільки в цьому вузькому питанні брати приклад з Путіна, однак водночас дав виразно зрозуміти, що не виключає, що останній буде правити ще десять років. І обережний песимізм людини, яка раніше очікуваного терміну вийшла на волю, трохи приголомшив присутніх.
Ймовірно, що Ходорковського звільнили для того, щоб поліпшити імідж російської влади перед Олімпіадою у Сочі. Тому журналісти поцікавилися і його ставленням до цих змагань. Колишній олігарх чітко висловився проти бойкоту Сочі-2014, але й водночас застеріг світову спільноту від того, щоб Ігри не стали особистим святом президента Росії.
Заявивши про те, що не боротиметься за владу і піде з політики, звільнений підприємець наголосив, що буде займатися громадською діяльністю. Проте очевидно, що від Ходорковського за будь-якого спілкування публіка буде просити і вимагати саме політичних коментарів, і його голос буде чи не найгучнішим серед російських емігрантів – якщо він вирішить залишитися за кордоном, що ще не ясно. Про свої плани і недавні події він говорив дуже мало: з одного боку, треба озирнутися, порадитися і подумати, з іншого – колеги глави ЮКОСу знемагають у путінських в’язницях.
Проте і сім’ю Ходорковського, і його самого публіка зустрічала і проводжала оплесками, висловлюванням вдячності і схвалення.