10 вересня у звільненій Балаклії на Харківщині офіційно підняли український прапор. Вже за три дні до міста та у навколишні села привезли журналістів і медійників – показувати наслідки окупації.
«Ми покажемо звільнену Балаклію, щоб у всьому світі знали, що тут наробили окупанти. Сьогодні спільно з Харківською ВДА та заступником міністра оборони Ганною Маляр організували виїзд на деокуповані території Балаклійського району 100 українських та іноземних журналістів», – написав у твітері радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.
У звіті про подію на сайті МВС (де мало фото, на яких немає Геращенка) написано розлогіше. Зокрема про те, що престур «організований Офісом Президента, Міністерством оборони, Генеральним штабом та Міністерством внутрішніх справ України».
Хто б не був організатором цієї події, вона безсумнівно була потрібна. Навіть якщо повірити у поширені серед журналістів чутки про суперечливі дії, до яких вдалися організатори під час цього престуру. Адже головне – продемонструвати наслідки «русского мира» усіма можливими способами.
Проте є одна деталь, котра аж надто виділяється своєю абсурдністю. І до якої варто привертати увагу вже тепер. У журналістському пулі у Балаклії працював представник видання «Страна.ua».
Читайте також: Приховане благословення. Чому Вінстон Черчилль програв вибори у 1945 році
А зараз давайте пригадаємо події річної давності. 20 серпня 2021 року президент Володимир Зеленський видав указ №376/2021 про запровадження санкцій щодо низки фізичних та юридичних осіб. Якщо коротко, то указ мав заблокувати роботу в Україні видання «Страна.ua». Це було частиною боротьби з російським інформаційним впливом, котру влада розпочала рівно за рік до великого вторгнення. У суперечках про юридичні тонкощі тодішніх рішень зламали чимало списів, але факт у тому, що жодного указу про санкції з тих пір не скасували. Зокрема, Верховний суд відмовився скасувати указ про санкції щодо пулу каналів Віктора Медведчука (всі укази написано за одним шаблоном).
Після цього почалася гра зі зміною адреси веб-сайту і використанням «дзеркал». І тому 16 лютого вже цього року, за тиждень до великого вторгення, указ №376 уточнили. Там зазначили, що слід блокувати доступ до ресурсів «розміщених на доменах та субдоменах strana.ua, strana.news, strana.one, strana.digital, strana.today, інших веб-ресурсів/сервісів, які забезпечують доступ до порталу Cтрана.ua (товарного знака, його графічного відтворення), веб-ресурсу/сервісу, аналогічного (ідентичного) за змістом, а також обмеження провайдерами електронних послуг (службами соціальних мереж) доступу з території України до контенту, розміщеного на вебсторінках/у каналах Facebook.com/gazetastranaua, @strana.ua, vk.com/stranaua, ok.ru/stranaua)».
Читайте також: На Заході досі пояснюють війну в Україні «боротьбою проти демократії». Нам це невигідно
Якщо читач спробує перейти за перерахованими адресами, то виявить, що більшість із них цілком собі працюють (як і низка не перерахованих) та ведуть до «порталу Cтрана.ua (товарного знака, його графічного відтворення), веб-ресурсу/сервісу, аналогічного (ідентичного) за змістом». А у вересні 2022 року працівник «Страни» Владислав Бовтрук вже цілком спокійно працює в пулі «100 українських та іноземних журналістів», яких організовано привезли у Балаклію.
Насправді це не перша дивина, яка відбувається довкола медійних санкцій і зокрема «Страни». Представники цього ж видання у жовтні 2021 року працювали, наприклад, у кулуарах з’їзду правлячої партії «Слуга народу» в Трускавці.
Ні, це не спроба аналізу контенту, який зараз робить видання «Страна». Також ми не знаємо всіх деталей потрапляння Бовтрука у пул до Балаклії. Цілком можливо, що завтра виявиться, що Бовтрук самостійно проник до місто і «просто стояв поруч». Щоправда, співвіднесення деталей його репортажу з матеріалами інших учасників поїздки свідчить про протилежне.
Проблема передусім в абсурдності самої ситуації. Якщо держава більше не вважає «Страну» поплічниками агресора, то чому згаданий указ президента досі чинний? Якщо позиція держави не змінилася, то чому на заході, який «організований Офісом Президента, Міністерством оборони, Генеральним штабом та Міністерством внутрішніх справ України» працює людина з цього видання?
Читайте також: Розмита держава. Що таке інституційні «сірі зони» і чому їх слід ліквідувати
Минулого тижня ми опублікували матеріал про інституційні «сірі зони», які часто провокують безвідповідальність та спричиняють правовий хаос. Історія з роботою «Страни» в Балаклії – просто ідеальний практичний приклад. Він про розмивання меж, яке призводить до безпринципності. Сьогодні працівника «Страни» можна запросити до Балаклії, завтра нормальним стане дати цьому виданню інтерв’ю, післязавтра його стануть використовувати для чергової медіакампанії в інтересах вже нових власників (хоча може й старих).
Має бути не так. Якщо хтось у владі вважає, що «Страна» більше не несе загрози – скасуйте відповідний указ. І будьте готові до відповідей на питання, які вам неодмінно зададуть. Якщо ні – виконуйте цей указ передусім самі.