Двадцять двоє “негренят”

У сезоні 2008-го знову відмінили трекшн-контроль (електронний контроль за зчепленням коліс з поверхнею траси). І хоча це не єдина цьогорічна новація, саме вона нині найбільше впливає на підготовку до кожного наступного етапу всіх без виключення команд. Допоміжна електроніка, котру – після попередньої заборони 1994 року – дозволили використовувати на початку цього століття, відчутно допомагала пілотам. Їм доводилося менше зважати на зношеність гуми, техніка сама відслідковувала моменти пробуксовки та зводила нанівець ризик розворотів. Наразі у «Формулі–1» кадри вирішують якщо не все, то дуже багато. А перші чотири Гран-прі унаочнили англійську пісеньку-рахувалочку про десять негренят, які вирішили пообідати, сходити на пасіку чи скупатися в морі. Історія, як пам’ятаєте, закінчилася драматично.

 

 

Перевіривши себе на міць в Австралії, Малайзії та Бахрейні, наприкінці квітня «Формула–1» переїхала на Батьківщину – до Старого Світу. За виключенням канадського етапу (8 червня), десять з одинадцяти наступних стартів пройдуть у Європі. Й перший же з тутешніх Гран-прі – перегони в Іспанії – вважається класичним випробовуванням і для болідів, і для головних дійових осіб Великого Цирку, як називають ще «Формулу–1». Відтепер настає основна стадія першості, коли вже можна підбивати деякі підсумки та більш-менш упевнено робити прогнози.

 

Траса «Каталунья–Монтмело» є еталонною завдяки її швидкісним і різноманітним поворотам, які вимагають жорсткого гальмування (тому трек непростий для обгонів), двом прямим – короткій і довгій, а також покриттю, яке буквально на очах «убиває» гуму. Вдень часто піднімається вітер, який заважає використовувати боліди на повну потужність. Від пілотів ця траса вимагає налаштованості на сумлінну й точну роботу, виваженість у прийнятті рішень і відмінного відчуття техніки.

 

Єдине, чого не чекали на Піренейському півострові, так це розкішного шоу, яке подарував у дебюті сезону зелений континент. В Австралії глядачі не встигали рахувати лузерів – з 22 болідів до фінішу дотягують тільки 7, а перемагає разом із своєю командою McLaren/Mercedes Льюїс Гемілтон. Льюїс не втрачає надію стати наймолодшим в історії F–1 чемпіоном світу, «взувши» ще й у такий спосіб свого колишнього напарника Фернандо Алонсо, котрий досі був меншеньким за віком з-поміж усіх тріумфаторів. На другу сходинку піднімається Нік Гайдфельд, чим сигналізує про серйозність намірів BMW. Нарешті, перший подіум у кар’єрі завойовує Ніко Росберг: для його «стайні» Williams–Toyota – чудова нагода підтвердити власні амбіції.

 

 

В Іспанії, на відміну від несподівано спокійних Малайзії та Бахрейну, австралійська історія майже повторилася. Хіба що з невеликими відмінностями – команди все ж врахували деякі свої помилки й вжили відповідних заходів. Перед цим етапомгонщики Ferrari роблять дубль, а Кубок конструкторів завдяки стабільним виступам своїх пілотів очолює BMW, яку настійливо переслідують «срібні стріли» й «червоні жеребці».

 

Уже на першому колі траси «Каталунья–Монтмело» з’являється пейс-кар (автомобіль безпеки): Адріан Зутіль активно бореться за позиції, і в його болід врізається найбільший невдаха сезону, який з чотирьох гонок завершив лише одну – Себастьян Феттель. Обидва сходять із дистанції. А тим часом із усіх лідерів поула – Кімі Ряйкконена, Фернандо Алонсо, Феліпе Масси, Роберта Кубіци й Льюїса Гемілтона – холоднокровність демонструють тільки пілоти Ferrari. Улюбленець місцевої публіки Алонсо пропускає поперед себе бразильця, Хемілтон витісняє на п’яту позицію польського гонщика. Щойно пейс-кар покидає трасу, як Себастьян Бурде наражається на атаку Нельсона Піке. Як там у пісеньці? «І їх залишилося 18».

 

Рокіровка в середині пелотону не заважає основним гравцям «своє робити»: Кімі та Філіпе впевнено дивляться вперед, а за їхніми спинами починається дуель затятих суперників – Алонсо й Хемілтона. Яскрава ілюстрація казусу минулого сезону, коли бійці команди McLaren так захопилися «міжсобойчиком», що проґавили чемпіонство. Тепер вони по різні боки барикад, але навіть за кермом боліду Renault, який аж ніяк не вражає своїми швидкісними якостями та надійністю, іспанець мріє принаймні про подіуми та залікові очки. Щоправда, сьогодні він поводиться стриманіше, уникаючи гучних заяв і галасливих претензій. Говорить хіба про ймовірне четверте місце в Кубку «стайні» Renault.

 

Коли настає черга піт-стопів, стає зрозумілим, наскільки впевнено почувається цьогоріч Ferrari. Зазвичай, команда заздалегідь визначається, хто з тандему – «перша скрипка», а хто прикриває тили. Відповідно розраховується й тактика піт-стопів: заїжджаючи до боксів пізніше, отримуєш перевагу. Оскільки «червоні» пілоти сьогодні рівні за всіма показниками, їх просто чергують. Так і інтрига зберігається, і простір для фантазій у гонщиків не обмежений, а команда у виграші незалежно від індивідуальної перемоги.

 

 

На швидкості близько 150 км/год у важку аварію потрапляє Хейккі Ковалайнен: в одному зі швидкісних поворотів у фіна не спрацьовують гальма, й він вилітає прямо на бар’єр з покришок. Коли його виносять з траси, гонщик піднімає великий палець, мовляв, усе гаразд. І їх залишається 16, бо раніше якось непомітно закінчує виступ Ентоні Девідсон. Остаточна кількість – 13 щасливчиків, які таки перетнуть фінішну лінію, – встановлюється після пошкодження переднього крила боліду Рубенса Барікелло, прикрої відмови двигуна в Алонсо й, нарешті, вибуху мотора в Росберга.

 

«Червоні жеребці» вдруге в сезоні роблять дубль. А на третю сходинку п’єдесталу піднімається Гемілтон, якому ніяк не вдається повторити свій австралійський успіх. Перед наступним Гран-прі в Туреччині Ferrari випереджає найближчих переслідувачів уже на 12 очок. А найбільш запеклу боротьбу 11 травня очікуватимемо між BMW і McLaren, яких розділяє всього 1 бал.