На подив соціологів і виборців, суперечливий прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон здобув розгромну перемогу на виборах, забезпечивши правлячу Консервативну партію найчисленнішою більшістю за понад 35 років і поклавши край трирічним дебатам про Brexit. Тепер він має мандат для виведення країни з Європейського Союзу протягом наступних шести тижнів.
Нищівна поразка опозиційної Лейбористської партії була принизливою для її лідера Джеремі Корбіна — марксиста похилого віку, що втратив традиційних прихильників партії серед робітничого класу в багатьох колишніх промислових осередках на півночі Англії. Проте в Шотландії правляча Шотландська національна партія виграла майже всі місця, тож зросли шанси, що вона вимагатиме нового референдуму про незалежність. Таким чином, розпад Об’єднаного Королівства в наступні кілька років дедалі ймовірніший.
Читайте також: Джонсон перемагає на виборах. Реакція британський ЗМІ
Перемога Джонсона матиме серйозні наслідки: для політики Великої Британії, для Європи та британських відносин з рештою світу. Перший очевидний урок: сміливість і навіть зухвала політична гра дають плоди. Джонсон мав катастрофічний початок на посаді прем’єр-міністра, коли прийшов на зміну Терезі Мей чотири місяці тому. Він програв у парламенті сім голосувань поспіль. З нього глузували, називаючи амбітним брехуном. Він пережив приниження, коли Верховний суд підірвав його авторитет. Проте завдяки поєднанню фанфаронства, навичок, гумору, жорсткості й хитрості Джонсон вибив у Брюсселі нову угоду про Brexit, переконав парламент погодитися на нові вибори й об’їздив свою країну з гаслом: «Зробімо Brexit» («Get Brexit Done»).
І спрацювало. Мільйонам виборців остогидли трирічні суперечки про Brexit, політичний хаос у парламенті й неспроможність уряду розібратися з будь-яким іншим питанням. Пропозиції Лейбористської партії спробувати вкотре домовитися про умови виходу, а тоді провести ще один референдум, заповідали тільки подовження суперечок та непевності. Ба гірше, обіцянка ліберал-демократів — маленької центристської партії «залишенців» — покласти край Brexit і лишитися в ЄС сприйнялася як зрада референдуму 2016 року, коли британці прийняли рішення про вихід.
Проте Джонсон також знав, що мусить завоювати прихильність робітничого класу — традиційних виборців лейбористів. Це означало: слід зосередитися на базових питаннях, які вирішують перемогу або поразку на виборах по всьому світу: економіка, а особливо поліпшення недофінансованої національної служби охорони здоров’я, школи, транспорт і соціальне забезпечення. Ця тактика теж спрацювала. Багато представників робітничого класу півночі Англії — колись осередку британської промислової моці, що нині дедалі більше відстає від заможнішого півдня країни, — голосували за консерваторів уперше за понад 50 років. «Міцна червона стіна» лейбористських округів, що простягалася північчю Англії, була пробита.
Джонсон швидко засвоїв політичні уроки. Він знав, що виборці обурюються різкою риторикою в сьогоднішній політиці та сповненими ненависті гаслами. Він закликав до «консерватизму однієї нації» та припинення розколів між регіонами й класами. Джонсон уперше звернувся до людей, які голосували за те, щоб залишитися в ЄС, пообіцявши підтримувати близькі й теплі відносини з Європою. Через два дні після своєї перемоги він відвідав Північну Англію, щоб підтвердити обіцянку про збільшення витрат на охорону здоров’я, освіту й соціальне забезпечення — так він збереже прихильність тих, хто проголосував за консерваторів уперше в житті.
Джонсон намагався миттєво трансформувати свій імідж: замість правого популіста — центристський, об’єднавчий діяч. Та він не лишив сумнівів, що не дозволить кидати виклик своєму авторитету у власній партії. Міністри, які не підтримують його політику, ризикують утратити свої посади. Джонсон налаштований бути в новому уряді не менш авторитетною особою, ніж Марґарет Тетчер 30 років тому.
Читайте також: Активізація молоді та ймовірне відокремлення Шотландії. Що пишуть ЗМІ про британські вибори
Демонстрація влади й поміркованості змусить замовкнути тих, хто глузував із його амбіцій або сумнівався в його моральних стандартах (на Даунінг-стрит з ним мешкає його значно молодша дівчина; раніше в пресі багато писали про його походеньки з іншими жінками; і він має щонайменше одного-двох позашлюбних дітей). Нова повага преси й навіть його колишніх ворогів у Консервативній партії буде важливим чинником у його відносинах із ЄС. Брюссель уже не може розраховувати на збентеження або розкол у Великій Британії. Учасники переговорів знають, що мають справу з британським прем’єр-міністром, який може виконати обіцянки.
Тепер немає сумнівів, що угода про вихід буде підписана в парламенті до кінцевого терміну (уже третього для Великої Британії), тобто до кінця січня. Після цього настане складніший етап, коли Британії та ЄС треба буде домовитися про нові торговельні й політичні відносини протягом короткого перехідного періоду, що триватиме менше ніж рік. Водночас Велика Британія сподівається почати переговори про торгівлю з іншими союзниками за межами ЄС, особливо зі Сполученими Штатами. Усе потребуватиме часу. Може статися, що не буде жодної угоди з Брюсселем до кінця переговорів і Велика Британія вийде з ЄС без угоди про майбутню торгівлю. Така розв’язка стане катастрофічною для британської промисловості, та й для ЄС. Проте інші 27 країн-членів захочуть підтримувати добрі відносини з Лондоном і будуть готові робити поступки, щоб Велика Британія надалі якнайбільше відповідала стандартам і правилам ЄС.
Перемога Джонсона також вплине на решту світу. Велика Британія знову може звернути увагу на глобальні справи, як-от мир на Близькому Сході, відносини з Росією, зміна клімату та інші питання, що ігнорувалися протягом останніх трьох років, поки всі переймалися Brexit. Дональд Трамп не приховував свого бажання, щоб Джонсона переобрали, та надіслав йому теплі привітання. Проте Джонсон стерегтиметься таких взаємин із Трампом і підтримки його політики, особливо з огляду на велику непопулярність американського президента у Великій Британії.
Читайте також: Активізація молоді та ймовірне відокремлення Шотландії. Що пишуть ЗМІ про британські вибори
Джонсон зараз стоїть перед двома викликами. Перший: швидко запустити економіку, щоб були гроші на обіцяні величезні інвестиції в охорону здоров’я, освіту та соціальне забезпечення. Тобто доведеться по-тихому відмовитися від обіцянок обмежити імміграцію, що досі впливає на сферу охорони здоров’я та сільське господарство. Це також означає, що доведеться зберегти багато чинних правил, запроваджених ЄС, щоб уникнути перешкоджань роботи промисловості. Праве крило партії лютуватиме. Проте тепер прихильники «жорсткого Brexit» не мають важелів проти Джонсона.
Другий виклик — Шотландія. Шотландська національна партія на чолі з харизматичною лідеркою Ніколою Старджон рішуче налаштована на другий референдум про незалежність, який, найімовірніше, виграє. Це буде серйозний політичний виклик для решти країни. Джонсон уже казав, що не дозволить другого референдуму. Але тоді небезпека в тому, що Шотландія проведе його в будь-якому разі — як Каталонія в Іспанії. Ніхто не хоче арештів, бунтів і демонстрацій у Шотландії, як це сталося в Іспанії. Проте більшості шотландців не до вподоби уряд консерваторів. Вони бажають лишитися в ЄС і переживають спалах націоналістичних почуттів. Скидається на шлях до зіткнення.
Країна вже переконалася, що Джонсон може перехитрувати своїх опонентів. Лейбористську партію він зоставив у безладі й колотнечах, тож протягом наступних п’яти років йому не загрожує серйозна внутрішня опозиція. Джонсон ще може знайти спосіб обіграти Ніколу Старджон та уникнути потенційного розпаду Об’єднаного Королівства.